Сторінка
1

Будинок Верховної Ради УРСР у Києві

Будинок споруджено на вулиці Кірова — одній з головних магістралей міста, що йде від Хрещатика на Печерськ. Вулиця порівняно вузька, ліва її частина межує із славетними київськими нагірними парками. Саме до них повернуто головний фасад споруди, що з усіх ближніх точок сприймається в стрімкому ракурсі Центральна частина будинку вирішена автором у вигляді великої дуги, утвореної десятиповерховим масивом. Фасад ритмічно розчленовано велетенськими рустованими колонами із стилізованими корінфськими чавунними капітелями. З обох боків дуги центрального корпусу поставлено бокові семиповерхові крила. Одне з них фасадом виходить на Садову вулицю, а друге височить над Хрещатиком. Цікаві портики стилізованих колон із спрощеними іонічними капітелями. Цокольний поверх та бокові сторони фасадів оброблено великими брилами каменю, що міцно і надійно гримають на собі споруду. Потемнілі від часу гігантські чавунні капітелі прекрасно гармонують із світло-сірим кольором тиньку фасадів і гранітними та лабрадоритними частинами низу Всередині споруда відзначається чіткою функціональною схемою, зручним розташуванням приміщень, світлими й стримано оформленими холами й кабінетами. Дивлячись на будь-яку деталь споруди — форму карнизів чи решітки сходів,— помічаєш риси творчості І. О. Фоміна: усе просто, стримано, велично й виразно.

У 1936 р. почалось спорудження будинку Верховної Ради УРСР за проектом видатного українського радянського архітектора В. Г. Заболотного (1898-1962). Споруду було побудовано на розі вулиці Кірова і площі Верховної Ради, поблизу будинку Ради Міністрів УРСР, поряд з Маріїнським палацом, що збудований за проектом Растреллі в 1747-1755 рр. і відбудований заново архітектором Маєвським у 1870 р. Сусідство двох різномасштабних і різностильових споруд поставило перед архітектором складне завдання. В. Г. Заболотний блискуче його розв'язав, гармонійно поєднавши нову споруду з пам'яткою архітектури XVIII ст. Головний фасад будинку Верховної Ради УРСР повернуто до площі, чим просторово відокремлено його від гомінкої вулиці. Площа Верховної Ради набула характеру закінченого ансамблю, урочистого й спокійного. З її балюстради відкривається захоплюючий краєвид на Дніпро, на нові житлові масиви.

На відміну від динамічної архітектури будинку Ради Міністрів, композиція будинку Верховної Ради строго симетрична і врівноважена. За масштабом споруда порівняно невелика, вона набагато менша за будинок Ради Міністрів, але вдале її розміщення, центрична композиція і світло-сірий колір стін підкреслюють її значення як головної споруди ансамблю. Колись В. Г. Заболотний сказав, що, проектуючи будинок, він поставив перед собою завдання розкрити мовою архітектури демократичність і народність Радянської влади, її нерозривний зв’язок з трудящими масами Української Радянської Соціалістичної Республіки. Архітектурні форми будинку Верховної Ради прості, урочисті і святкові. На головний фасад виходять два виступи — різаліти, прикрашені державною емблемою. Вони нагадують форму розгорнутих сувоїв — хартій, де записано основні закони. Між бічними виступами розміщено струнку колонаду, над нею — рельєфне зображення державного герба Української РСР. Споруду увінчує півсферичний скляний купол над сесійним залом на 1000 місць, що є головним приміщенням будинку. У м'якій грі світлотіні, простих формах споруди відчувається зв'язок з народними традиціями української архітектури. Це особливо помітно в інтер'єрі приміщень, оформлених українською народною орнаментикою. Висока художня майстерність, з якою виконано цю споруду, дає підстави вважати її визначним архітектурним твором, що мав важливе значення для дальшого розвитку української радянської архітектури.

КОМПЛЕКС СПОРТИВНИХ ЗАЛІВ ІОЙОГІ В ТОКІО

Одним з найвідоміших архітекторів світу є японець Кендзо Танге (нар. в 1913 р.). Він набув популярності своїми оригінальними спорудами в 1950-х рр. Всесвітню славу приніс Танге величний меморіал Миру, збудований у 1955-1956 рр. у Хіросимі на згадку про жертви атомного бомбардування. У ньому архітектор створив образ величезної емоційної сили.

Коли для Олімпійських ігор 1964 р., що мали проходити в Токіо, було вирішено збудувати комплекс спортивних споруд, їх проектування було доручено Кендзо Танге та конструктору І. Цубої. Комплекс складався з двох залів — великого, на 14246 місць, і малого, на 5350 місць, а також ряду менших за розмірами спортивних споруд. У великому залі розміщено два басейни — один для стрибків у воду, другий для плавання. В основу споруди покладено ідею великопрогонного вантового мосту. Дві вантові конструкції гігантськими кривими, наче крилами, охопили величезний внутрішній простір залу, створивши винятково динамічний образ. Малий зал також перекрито вантовою конструкцією. Вона нагадує величезну спіраль, яка в стрімкому злеті випросталася вгору. Цей образ символізує спортивне напруження, що завершується олімпійським рекордом. Коли дивишся на споруди Танге, пригадуються слова Нерві: «Сталь, залізобетон і розрахункові теорії, що дають можливість раціонально їх використовувати — це нові способи, які сьогодні е в розпорядженні архітектора. За їх допомогою він може створити значно складніші й виразніші симфонії, ніж ті, що були можливими в більш віддаленому минулому».