Сторінка
2

Тематико-ідеографічна характеристика фразеологізмів пам’яток ділової прози XIII-XVI ст.

Розвиток уявлень про лінійний рух пов’язується, у першу чергу, із формуванням історичної свідомості, необхідним атрибутом якої є ідея початку й кінця. Природне протікання людського життя виявляється визначеним заздалегідь і ув’язненим у тверду тимчасову рамку. Чітко позначені два важливих моменти в житті людини: народження й смерть, що відбивається в різноманітних ФО:

народження: in die weit komen /zur weit komen;

смерть: allem zeitlichen urlaub geben, von diser werlt scheiden, von diser werlde avegehen, den schweren ort haben, van dodes wegen afgân, in dat gras beißen.

Розглянемо відношення людини до простору. Специфіка сприйняття просторових відносин визначається умовами життя народності в конкретний історичний період. Відсутність єдиного політичного центра в Німеччині в XIII-XVI cт. і економічна роз’єднаність привели до того, що людина пересувалася, в основному, у межах певної місцевості. Місце її проживання означало для неї Reich, Land.

Усе, що перебувало за межами рідного міста або села, сприймалося як чуже. Багатьох злочинців висилали з міста, це відбито у фразеологізмі in dat elende senden, у якому elend має негативну конотацію. Прикметник означає “ußer Landes seiend, in einem anderen Land”, xарактерно, що пізніше розвилося значення “unglücklich, jammervoll” [4, 216].

Географічне (у широкому розумінні) і релігійний простір тіснo перепліталися. Середньовічний християнин протиставляв свій, позитивний світ (die kristliche welt) чужому негативному, нехристиянському.

З метою поширення християнства відбувалися хрестові походи, так зване, “паломництво за море”. Це відбивається у висловлюванні über das mer faren, що позначало військовий похід. Наприклад,: Und da kunig Ludwig über meer wolt farenda sament er in seinem kunigreiche manig tausend man, dy sprachen, sy wolten irem Herren zu hilfkumen.

Релігія проникає в усі обставини життя й забарвлює кожен елемент культури. Отже, відношення людини XIII-XVI ст. в часі і просторі треба розглядати через призму релігійних уявлень. Природним є також зв'язок релігії з темами “життя” і “смерть”, які визначають взаємовідношення людини і навколишнього світу.

Релігія й право визначають поведінку людини в соціумі. Так, наприклад, у канцелярії м. Любека були видані документи, в яких обмовлялися правила поведінки в родині, у будинку, із сусідами. Для кожної соціальної групи існували свої правила поведінки, відступ від яких не допускався.

Значна роль релігії визначила обов’язкове використання в ділових текстах різних ФО, насамперед, формул, прислів’їв, ідіом із відповідним змістом. Це формули: “воздання хвали Богові”, яка вживалася в початковому й кінцевому протоколі, “датування”, що неодмінно містила ім’я святого, у день якого був складений документ. У пам’ятках зустрічаються висловлювання: о рerr lebendiger gott, gott helpe uns, gott spar euch gesund, in der eer der hailigen zwelf, nach der leer und regel der hailigen zwelfpotten.

Розвиток торгово-грошових відносин також проходив у суворій відповідності з правовими нормами. Таким чином, поняття “право” містить у собі релігійні, етичні, економічні елементи.

Складання торгово-грошових відносин визначило появу таких усталених словосполучень як: etw. zu pfennig machen; mit weißer müntz zalen; wichte und witte; etw. umb gelts willen tun.

Гроші, ставши еквівалентом обміну, придбали важливе значення в житті людини. Довгий час для позначення грошей уживалося слово pfennig. З виникненням різних назв монет – groschen, haller; kron, guldin, pfundt продуктивність лексем змінюється, наприклад, вона зростає в слова groschen поряд із bare Münze. У сучасній німецькій мові зустрічаються фразеологізми: einen Groschen wert sein, bei Groschen sein.

У текстах ділової прози рнвн. значне місце займала тема війни й світу. Це – опис хрестових походів, що відбувалися з метою поширення християнства, а також хроніки війни між містами. У князівській переписці обговорювалися питання перемир'я й висновку союзів.

До лицарської культури, її традицій і звичаїв відносяться: zu dem schilt geboren sein, mit dem schielt und heim sterben, zu ritter schlagen. У даних фразеологізмах відбита атрибутика лицаря – schielt і heim. У сатиричній прозі рнвн. періоду зустрічаються висловлювання sich aus dem Stegenreif nähren, Reiterspiel treiben, нейтральні за семантикою, але, використовуючись у певному контексті, вони здобувають негативну характеристику. Це зумовлюється відношенням до лицарства в дану епоху, коли лицар ототожнювався з розбійником.

Менше уваги в хроніках і документах приділялося освіті, господарству.

З розвитком писемності, освіти пов’язується виникнення наступних усталених висловлювань: etw. aufs papir bringen; etw. in schrift geben; etw. in geschrift haben, mit mund und hand; mit brief und siegel; nach laut und sag des briefes.

Зовсім не зачіпаються в ділових текстах теми, пов'язані з наукою, літературою, мистецтвом, що можна пояснити особливостями жанру.

Тематико-ідеографічні групи, складені на матеріалі даного дослідження, виглядають таким чином:

1. Уявлення, пов’язані з осмисленням простору й часу: tag und nacht; frist und zeit (frist позначає “freigegebene Zeit, nach deren Ablauf ein anderes Verhältnis eintritt” [4, 287]; sein leben lang (у даному словосполученні мірою часу виступає сама людина, тривалість її життя. Це значення підсилюється вживанням присвійного займенника sein).

Уявлення про географічний простір обмежуються тією місцевістю, де проживає людина. Це може бути зрозумілим у більш широкому географічному змісті: tal und berg / berg und tal, land und gebiet, van lande to lande або більш вузькому (будинок із прилягаючою до нього територією): hof und haus.

Просторові та тимчасові відносини могли бути невиразно обмеженими: so weit der himmel blau ist; also lang als die sonne scheint, vor kurtz oder lang.

2. Уявлення про життя й смерть: in dese werkle komen; in die weit komen / zu weit komen; von dissir werlde avegehen; von diser werlt scheiden; von diser werlt abschied nemen.

Welt можна розглядати як своєрідну просторово-тимчасову єдність (welt є складним іменником wer+alter, де wer – Mann, alter – Zeitalter, Zeitraum, Lebenszeit [4, 780]), що служить для позначення тільки земного світу. Використання вказівного займенника dieser свідчить про протиставлення у свідомості людини двох світів: земного й загробного. Це протиставлення є прихованим, тому що друга частина опозиції не позначена, що пояснюється існуванням табу поняття смерті.

3. Релігійні вірування й уявлення. Слід зазначити, що мова йде про християнство. У цій тематичній групі фразеологізми розподіляються, у свою чергу, на наступні підгрупи.