Сторінка
4

Здоров’я і хвороба як основні категорії, що визначають стан організму людини

Тонізуюча дія фізичних вправ виражається, перш за все, у стимуляції моторно-вісцеральних рефлексів. Спеціально підібрані вправи здатні посилювати процеси збудження чи гальмування у ЦНС і тим самим сприяють відновленню рухливості та врівноваженості нервових процесів. Це покращує регулюючі властивості, активізує діяльність ендокринних залоз, стимулює вегетативні функції та обмін речовин за механізмом моторно-вісцеральних рефлексів. Суттєвий тонізуючий вплив фізичних вправ на підкорку і кору головного мозку. Він виражається, перш за все, в активізації коркової динаміки. При цьому по механізму негативної індукції можуть пригнічуватись осередки постійного збудження, а за механізмом іррадіації – мобілізуватись порушена лабільність в окремих ділянках головного мозку.

При відповідному підборі фізичних вправ можна отримати вибіркову дію на моторно-судинні, моторно-кардіальні, моторно-шлунково-кишкові та інші рефлекси, підвищуючи тонус тих систем і органів, у яких він є пониженим. Тонізуючий вплив фізичних вправ тим вищій, чим більше м язів залучається у рухову діяльність і чим вище м’язове зусилля.

Трофічна дія – проявляється у прискоренні місцевого кровообігу і постачанні поживних речовин, внаслідок чого відбувається регенерація т.б. заміщення сформованого дефекту або патологічних змін у тканинах новими тканинними структурами. У працюючих м язах спостерігається розширення та збільшення кількості працюючих капілярів, посилюється приплив насиченої киснем артеріальної крові та відток венозної крові, покращується лімфообіг. Через це швидше розсмоктуються продукти запалення, попереджується утворення спайок та розвиток атрофій.

Однак, слід пам’ятати, що надмірна дія фізичних вправ може порушити нормальне протікання регенерації.

Компенсаторна дія – здійснюється при порушенні функцій організму. Компенсація - це тимчасове, або постійне заміщення порушеної, чи втраченої під впливом хвороби функції. Компенсації формуються довільно і негайно, якщо хвороба є небезпечною для життя людини. Якщо компенсації не потрібні для збереження життя, то їх слід формувати свідомо. Компенсації формуються, перш за все, за рахунок перебудови функцій пошкодженого органу. Однак, якщо цього недостатньо, то в цей процес залучаються інші органи та системи.

Компенсаторні можливості безмежні: людина може жити і працювати без шлунку, більшої частини кишечнику, з однією легенею, з половиною нирки. Значних спортивних результатів досягали навіть люди з вадами серця. Але хвороба завжди обмежує фізичні, психічні та соціальні можливості людини.

Фізичні вправи – основний засіб активного втручання в процес формування компенсацій. Наприклад, при гіпотонії, відповідний підбір вправ сприяє стійкому компенсаторному підвищенню тонусу судин.

Нормалізуюча дія – гальмування або повна ліквідація патологічних умовно-рефлексорних зв’язків та відновлення нормальної регуляції діяльності всього організму.

В основі нормалізації патологічних змін функцій лежить порушення сформованих нервових зв’язків і відновлення таких, які притаманні здоровому організму. Фізичні вправи підбирають у відповідності з порушеннями, які сприяють пригніченню патологічних умовних рефлексів і нормалізації протікання функцій.

Таким чином, фізичні вправи є могутнім засобом лікування захворювань та профілактики різних відхилень, що спостерігаються у дітей зі слабким здоров’ям. Вони укріплюють здоров’я цих школярів, підвищують захисні сили їх організму, сприяють усуненню або компенсації патологічних порушень і ліквідації вторинних функціональних зрушень, підвищують фізичну і розумову працездатність.

3. Отже, здоров’я є абсолютно-логічною категорією, яка може бути описана різноманітними моделями, що ускладнює діагностику здоров’я. Тривалий час традиційна діагностика медицини полягала лише у розпізнаванні ознак хвороби. Якщо вони є – людина хвора, а якщо їх немає – здорова, оцінка ж рівня здоров’я не проводилась.

Ліквідувати цей недолік допомогло введене академіком М.Амосовим в теорію здоров’я поняття «кількості –здоров’я», яке характеризується рівнем потенціальних можливостей до мобілізації резервів організму.

Найбільш розповсюдженою моделлю діагностики рівня (кількості) здоров’я за прямими показниками є оцінка енергопотенціалу (резервів біоенергетики) людини.

1) Одним з елементів сутності здоров’я є енергетичний потенціал людини, що проявляється у аеробній здатності (тобто кількості спожитого кисню за 1хвилину на 1 кг маси тіла) – МСК. Отже, показники енергетики людини, виражені у МСК, можуть повністю характеризувати фізичне здоров’я людини.

Дослідження (Амосова М.М., Я.А.Бендет, 1983) свідчать про те, що залежно від ступеня порушення здоров’я, знижується і рівень МСК (на 40-80%). Встановлено, що люди з високим аеробним потенціалом наділені високою стійкістю до негативних чинників (гіпоксії, радіації, змін внутрішнього середовища, у них високий коронарний, респіраторний і ендокринний резерви). Доведено, що фактори ризику захворювань формуються при зниженні МСК організму лише до певної межі. нагромаджений досвід дає змогу сформувати поняття «безпечного рівня здоров’я», який характеризується МСК – 42мл/кг/хв для чоловіків і 35 мл/кг/хв для жінок. У людей, які мають безпечний стан здоров’я спостерігаються високі резервні можливості, у них відсутні фактори ризику захворювань. У людей з низьким рівнем виникають передумови ризику і можливість розвитку хронічних соматичних захворювань.

Однак, інші дослідження (Дембо А.Г., 1984 та інші), свідчать про наявність факторів, які не вкладаються в енергетичну концепцію. Зокрема, у висококваліфікованих спортсменів, з дуже високим (граничним) рівнем МСК нерідко бувають порушення фізичного здоров’я: не лише порушення опорно-рухового апарату, але й внутрішніх органів (холецистит, органів травлення, дихання, дистрофія міокарду тощо). До речі, жінки характеризуються нижчим енергопотенціалом, але живуть довше. Отже, існує інша складова здоров’я, потужніша за енергетичний потенціал людини.