Сторінка
3
Попереднє засідання арбітражного суду проводиться не пізніше ніж через три місяці після проведення підготовчого засідання суду. На попередньому засіданні арбітражний суд проводить таку роботу:
- розглядає реєстр вимог кредиторів,
- вивчає вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру;
- виносить ухвалу, що в ній зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру, а також призначає дату проведення зборів кредиторів.
Ухвала про затвердження реєстру вимог кредиторів є підставою для визначення кількості голосів, які належатимуть кожному кредитору на зборах (у комітеті) кредиторів. Реєстр вимог кредиторів має включати:
а) усі визнані судом вимоги кредиторів;
б) відомості про кожного кредитора,
в) розмір грошових зобов'язань боржника стосовно кожного кредитора, а також його зобов'язань щодо сплати податків і зборів;
г) черговість задоволення кожної вимоги.
5. Проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів
Протягом десяти днів після винесення відповідної ухвали на попередньому засіданні арбітражного суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує таке проведення.
Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про скликання. Вони проводяться за місцезнаходженням боржника. Збори вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів. Кредитори мають на зборах кількість голосів, пропорційну сумі їхніх вимог, записаних до реєстру, кратній тисячі гривень. Рішення вважається ухваленим, якщо за нього було подано більшість голосів кредиторів, присутніх на зборах.
До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про вибори членів комітету кредиторів (у складі не більше семи осіб); визначення кількісного складу комітету, його повноважень та низки інших питань. Створення комітету є обов'язковим, якщо кількість кредиторів перевищує десять осіб. У роботі комітету має право брати участь з правом дорадчого голосу арбітражний керуючий, представник працівників боржника, за необхідності - представник органу, уповноваженого управляти майном боржника, та представник органу місцевого самоврядування.
До компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про:
- вибори голови комітету та скликання зборів кредиторів;
-підготовку та укладення мирової угоди;
- внесення пропозицій арбітражному суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;
- звернення до арбітражного суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого.
6. Визнання боржника банкрутом
За браком пропозицій щодо проведення санації або незгоди кредиторів з її умовами, а також у разі недосягнення домовленості про укладення мирової угоди арбітражний суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. У деяких випадках Арбітражний суд може продовжити цей термін іще до шести місяців. Цією ж постановою арбітражний суд призначає також ліквідаторів (ліквідаційну комісію).
З моменту визнання боржника банкрутом:
* припиняється підприємницька діяльність боржника;
* до ліквідаційної комісії переходить право розпоряджання майном банкрута й усі його майнові права та обов'язки;
* вважаються такими, що настали, строки всіх боргових зобов'язань банкрута;
* припиняється нарахування пені та відсотків на всі види заборгованості банкрута;
* відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю.
Після визнання боржника банкрутом, з рішення арбітражного суду, власників або в інших передбачених законодавством випадках відкривається ліквідаційна процедура. Ліквідаційна процедура - це задоволення вимог кредиторів через продаж майна та ліквідацію юридичної особи боржника.
Здійснення ліквідаційних процедур проводиться ліквідаційною комісією. При цьому слід зазначити, що характер ліквідаційних заходів, які застосовуються в ході провадження справи про банкрутство, майже ідентичний тим, які здійснюються в разі ліквідації підприємств з інших ніж банкрутство причин, наприклад у разі ліквідації підприємства з рішення його власників.
Література:
1. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р.
2. Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р.
3. Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1992 р.
4. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 липня 1991 р.
5. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 20 березня 1991 р.
6. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р.
7. Закон України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 р.
8. Закон України "Про банкрутство" // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №31.
9. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р.
10. Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р.
11. Закон України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 р.
12. Закон України "Про приватизаційні папери" від 6 березня 1992 р.
13. Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 1997 р.
14. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №2.
15. Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 р.