Сторінка
8

Класифікація моделей фінансових відносин у суспільстві. Бюджетний процес. Повноваження та функції Державної податкової адміністрації

Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного центра­лізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

♦ Податки і збори - це обов'язкові платежі до бюджету і державних цільових фондів, що здійснюються платниками в порядку і на умовах, визначених законодавчими актами України.

У залежності від різних ознак податки поділяються на такі групи:

> за об'єктом оподаткування - на прямі та непрямі;

> за органом, що здійснює стягнення та розпорядження податком - на загальнодержавні та місцеві;

> за порядком використання - на загальні та спеціальні.

іш= Прямі податки встановлюються на дохід та майно фізичних та юридичних осіб, що сплачують податки.

m-До непрямих належать податки на товари та послуги, сплата яких передбачена в ціні товару або які включені в тариф. Власник товару при їх реалізації перераховує до бюджету отримані податкові суми.

Прямі податки поділяються на податки на доходи та податки на власність. У нашій країні до цього виду податків належать: прибутковий податок з громадян; податок на прибуток юридичних осіб; податок на доходи від банківської діяльності; податок на землю; лісовий податок тощо.

До непрямих податків належать податок на додану вартість; акцизний збір; митні збори тощо.

Компетенції органів влади в сфері податкового регулювання

розподіляються в різних країнах у залежності від типу госпо­дарювання, федеративного устрою, особливостей територіально-адміністративного розподілу.

Перший тип - федеральний орган влади має провідне значення щодо податкової ініціативи.

Такий підхід є характерним для США, де Конгрес разом з Адміністрацією Президента веде основну роль у прямому оподатку­ванні фізичних та юридичних осіб.

Наприклад, ставки прямих податків з населення та корпорацій визначаються федеральною владою і цілком спрямовуються до федерального бюджету, при цьому місцеві органи влади хоча і можуть самостійно встановлювати податкові ставки, змушені підлаштовуватись під федеральну податкову політику.

Другий тип - передбачає принцип пайової участі органів влади. Він є характерним для бюджетної системи Німеччини, де заздалегідь у межах розподілу компетенції фіксується частка кожного рівня влади в податках.

Так, заздалегідь розподіляються частки в податках на прибуток корпоративних господарських організацій. Частка федерального бюджету складає 42,5%, бюджету землі - 42,5%, місцевого бюджету - 15%. Цей принцип використовується в більшості країн Європи.

У зв'язку з інтенсивним розвитком інтеграційних процесів, створенням міждержавних регіональних об'єднань все більшого значення набувають міждержавні податки.

Так, основним міждержавним податком у країнах ЄЕС виступає податок на додану вартість. Відрахування від цього податку в розмірі 1,6% незалежно від країни або підприємства, платників податків надходять у дохід Комісії Європейської співдружності. Жодна країна не має права накласти вето на процес його стягнення.

В Україні стягуються:

О загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі); О місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

> податок на додану вартість;

> акцизний збір;

> податок на прибуток підприємств;

> податок на доходи фізичних осіб;

> мито;

> державне мито;

> податок на нерухоме майно (нерухомість) ;

> плата (податок) за землю;

> рентні платежі;

> податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

> податок на промисел;

> збір за геологорозвідувальні роботи, що здійснюються за ра­хунок державного бюджету;

> збір за спеціальне використання природних ресурсів;

> збір за забруднення навколишнього природного середовища;

> збір на обов'язкове соціальне страхування за тимчасовою непрацездатністю;

> збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

> збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

> збір до Державного інноваційного фонду;

> плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяль­ності.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються ВРУ і стягуються на всій території України.

Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного Бюджету України, Державного бюджету АРК, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається відповідно до законів України.

До місцевих податків належать:

■ податок з реклами;

■ комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкові платежі) належать:

> готельний збір;

У збір на паркування автотранспорту;

> ринковий збір;

> збір за видачу ордера на квартиру;

> курортний збір;

> збір за участь у бігах на іподромі;

> збір за виграш у бігах на іподромі;

> збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; У збір за право використання місцевої символіки;

> збір за право проведення кіно- і телезйомок;

> збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного роз­продажу і лотерей;

> збір за проїзд територією прикордонних областей авто­транспорту, що прямує за кордон;

> збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі й сфери послуг;

У збір з власників собак.

Відповідно до нового Закону України "Про систему опо­даткування" важливі зміни зачепили ст. 14 "Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі)". Так податок на нерухоме майно в новій редакції Закону об'єднав два податки із старої редакції - податок на майно підприємств і податок на нерухоме майно громадян.