Сторінка
2

Порядок звільнення з роботи

У даному випадку порушено порядок розірвання трудового договору, тому логічним є висновок, що працівник підлягає поновленню на роботі без розгляду спору по суті, тобто без з'ясування питання, чи були у власника або уповноваженого ним органу підстави для звільнення працівника з роботи. Навіть за наявності підстав для звільнення власник або уповноваже­ний ним орган зобов'язаний дотримуватись визначеного зако­ном порядку розірвання трудового договору.

На підприємствах, де профспілковим комітетам первинних профспілкових організацій надані права районного комітету профспілки, звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу погоджується з цеховим коміте­том профспілки, якому це право передано відповідним рішен­ням профспілкового комітету. Передавши таке право проф­спілковому органу цеху, профспілковий комітет підприємства не може розглядати питання, пов'язані з погодженням звільнен­ня працівників цехів'.

За наявності на підприємстві двох або більше профспілко­вих органів, а працівник, щодо якого порушується питання про звільнення, є членом цих профспілкових організацій, для звіль­нення працівника необхідна згода лише одного з профспілко­вих органів. Якщо ж працівник є членом профспілки, яка діє не на даному підприємстві, згода профспілкового органу взагалі не потрібна.

На невеликих підприємствах обирається не профспілковий комітет, а профспілковий організатор. Стаття 43 КЗпП Украї­ни, якою встановлений обов'язок власника або уповноважено­го ним органу погоджувати звільнення працівників за своєю ініціативою, визначає, що таке погодження повинно проводи­тись з профспілковим органом, не розкриваючи організаційної форми цього органу. Тому це може бути профспілковий комі­тет, профспілкове бюро, а також і профспілковий організатор.

Не допускається звільнення працівників з ініціативи влас­ника або уповноваженого ним органу в період тимчасової не­працездатності, крім випадків нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд (п. 5 ет. 40 КЗпП). Ця тимча­сова непрацездатність може настати як наслідок захворювання самого працівника, так і у випадку видачі йому листка непра­цездатності по догляду за хворим членом сім'ї. Звільнення буде незаконним і тоді, коли листок про тимчасову непрацездатність виданий працівнику в день звільнення.

При цьому, якщо в день звільнення працівник дійсно був тимчасово непрацездатним і в зв'язку з цим перебував на ліку­ванні в лікарні, то самі по собі порушення, допущені при офор­мленні лікарняного листка, не позбавляють працівника гарантій, передбачених ч. З ст. 40 КЗпП.

Не допускається також звільнення у період перебування пра­цівника у відпустці, незалежно від підстав надання цієї відпус­тки. Це правило не поширюється на випадки повної ліквідації підприємства.

Не допускається звільнення вагітних жінок і жінок, які ма­ють дітей віком до трьох років, а якщо дитина потребує домаш­нього догляду, що підтверджується медичним висновком, — до досягнення дитиною шестирічного віку, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інва­ліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допус­кається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням (ст. 184 КЗпП).

Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років допус­кається, крім додержання загального порядку звільнення, тількі за згодою відповідного комітету в справах неповнолітніх (ст. 19о КЗпП). При цьому звільнення з підстав зміни в організації ви­робництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП), виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (п.2 ст.40 КЗпП), поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п.б ст.40 КЗпП), здійснюється лише у виняткових ви­падках і не допускається без працевлаштування.

Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу осіб, обраних до складу профспілкових органів і не звільнених від виробничої роботи, не допускається, крім до­держання загального порядку звільнення, лише за попередньою згодою профспілкового органу, членами якого вони є, а голів і членів профспілкових органів на підприємстві, крім того, — лише за згодою відповідного об'єднання профспілок. Звільнення профспілкових організаторів і профгруноргів з ініціативи влас­ника або уповноваженого ним органу допускається лише за згодою органу відповідного профспілкового об'єднання. Звіль­нення працівників, які обирались до складу профспілкових органів, не допускається протягом двох років після закінчення виборних повноважень, крім випадків повної ліквідації підпри­ємства або вчинення працівником винних дій, за які законо­давством передбачена можливість звільнення, і також здій­снюється лише за згодою органу відповідного профспілкового об'єднання.

Члени ради (правління) підприємства, обрані до її складу від трудового колективу, не можуть бути звільнені з підприєм­ства з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди загальних зборів (конференції) трудового колективу, які їх обрали.

Члени ради трудового колективу не можуть бути піддані дисціплінарному стягненню, а також не можуть бути звільнені з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним орга­ну, крім додержання загального порядку звільнення, без згоди ради трудового колективу.

Передбачені ст. 252 КЗпП гарантії не застосовуються до сіб, які є організаторами страйку, визнаного судом незакон­ним, а також до осіб, які перешкоджають припиненню неза­конного страйку (ст. 32 Закону України «Про порядок вирі­шення колективних трудових спорів (конфліктів)»