Сторінка
2

Основні принципи пенсійного права. Пенсійні правовідносини

Принцип пенсійного забезпечення на рівні не нижче від прожиткового мінімум. Цей принцип має свою правову підставу - конституцією України: "Пенсії, інші види соціальних виплат допомоги, що є основним джерелом існування, повинні забезпечувати рівень життя не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом".

Принцип здійснення пенсійного забезпечення за рахунок коштів державного Пенсійного фонду. Цей принцип прямо пов'язаний з джерелом фінансування - Пенсійним фондом України, який складає, по суті, економічну основу всієї державної системи пенсійного забезпечення. Так у ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підкреслюється, що виплата пенсій здійснюється з Пенсійного фонду. До основних принципів пенсійного права належить принцип здійснення пенсійного забезпечення державними органами. Цей принцип випливає з самої суті державної системи пенсійного забезпечення. Основні функції пенсійного забезпечення виконують органи соціального захисту населення. В їх компетенцію входять (ТЗ) питання призначення пенсій, надання пільг ветеранам війни і праці, організації соціальної допомоги сім'ям з дітьми, одиноким і перестарілим громадянам.

Принцип соціально-трудової реабілітації та стимулювання трудової діяльності громадян, які частково втратили працездатність.

Термін "соціально-трудова реабілітація" передусім притаманний праву соціального забезпечення і до певної міри - трудовому праву.

Принцип охорони права громадян на пенсійне забезпечення. Під охороною права громадян на пенсійне забезпечення розуміють кошти, спрямовані, по перше, на матеріальне забезпечення громадян у передбачених законом випадках і, по друге, на відновлення порушених прав в пенсійному забезпеченні. І перше, і друге закріплено в (конституції та інший закон.)

3. Поняття і загальна характеристика пенсійних правовідносин.

Відповідні пенсійні правовідносини е одним Із видів суспільних відносин І особливою формою здійснення права на пенсію.

В цілому в теорії права правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об’єктивно виникає у суспільстві відповідно до за кону.

Правовідносини складаються, виникають, вимірюються і припиняються під дією правових норм. І так правовими відносинами називають зв’язком між учасниками (суб’єктами) їхні взаємні права та обов’язки, які регулюються нормам права. В загальному пенсійні відносини е правовими відносинами (в Іншому виді вони практично не існує), так по скільки виникають лише за наявності норм пенсійного законодавства.

Правовідносини тісно пов’язані з фактичними відносинами, їхньою динаміко Ця норма глибоко проникає у регулювання правом щодо економічних і матеріальних відносин, пенсійні відносини належать до категорії матеріальних, майно відносин), оскільки залежать не лише від правових норм, але насамперед від опосередкованих чи фактичних відносин, матеріальних відносин умов, життєвих обставин чи, як прийнято казати, юридичних факторів, що е окремого передумовою здійснення всіх видів пенсійних правовідносин.

Юридичний факт - це закріплений у нормах права факт об’єктивної дійсності (подія, вольовий вплив людей та ін.), який виступає як підстава виникнення зміни і припинення правових відносин.

До юридичного складу, необхідного для виникнення пенсійних правовідносин можуть включатися такі юридичні фактори, як досягнення громадянином пенсійного віку, інвалідність, смерть годувальника, утриманця, причина інвалідності та причина смерті годувальника, трудовий стаж і вислуга років. Для виникнення пенсійних правовідносин у зв’язку з призначенням пенсії за віком необхідна така сукупність юридичних факторів:

- досягнення певного віку;

- наявність установленої законом тривалості трудового стажу;

- волевиявлення громадянина;

- рішення органу соціального захисту населення про призначення пенсії.

Для пенсійних правовідносин характерна різноманітність їх видів. Видів пенсійних правовідносин скільки ж, скільки видів пенсій.

Законодавством встановлено чотири види пенсій: за віком, з інвалідності, разі втрати годувальника, а для деяких категорій державних службовців І спеціалістів народного господарства і за вислугу років.

Пенсійні правовідносини, як і інші правові відносини, характеризуються тим, що їх учасники (суб’єкти) мають певні взаємні права і на них покладено відповідні обов’язки. Відповідні обов’язки прав установлено нормами права.

Правовідносини завжди бувають двосторонніми: праву одного суб’єкта (юридичної чи фізичної особи)відповідає обов’язок іншого, і навпаки.

З цього випливає що орган який, здійснює пенсійне забезпечення, повинен в строк призначати пенсію.

Характеризуючи пенсійні правовідносини, слід відзначити, що структур види пенсійних правовідносин поділяються на дві групи:

1) правовідносини з приводу пенсійних видів пенсійного забезпечення (основні чи матеріальні правовідносини);

2) процедурно-процесуальні відносини з установлення юридичних факторі і; розгляду спорів між сторонами правовідносин, якщо тільки закон не відніс їх до спорів, що розглядаються в судовому порядку.

З огляду на викладене уявляється необхідним зазначити найхарактерніші головні, типові риси пенсійних правовідносин, що отримали визнання в юридичній літературі:

1) пенсійні правовідносини е такими суспільними відносинами, які можуть Існувати лише за наявності норм пенсійного забезпечення;

2) пенсійні правовідносини мають тривалий характер;

3) пенсійні правовідносини, які ряд цивільно-правових відносин, є майновими відносинами;