Сторінка
3

Поняття відпустки, види відпусток

1) час фактичної роботи із шкідливими, важкимим умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;

2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкимми умовами і за особливий характер праці;

3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на яких вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Щорічна додаткова відпустка надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлює Кабінет Міністрів україни.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах- 69 календаринх днів.

Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові, з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрцьованого часу, за винятком випадків, передбачених частиною сьомою ст. 10 Закону „Про відпустки”.

Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:

1) жінкам- перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину- інваліда;

2) інвалідам;

3) особам віком до вісімнадцяти років;

4) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

5) особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;

6) сумісникам- одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

7) працівникам, які успішно навчаються в закладах освіти та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

8) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

9) працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно- курортного (амбулаторно- курортного) лікування;

10) батькам- вихователям дитячих будинків сімейного типу;

11) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь- який час відповідного робочого року.

У ст. 25 Закону „Про відпустки” передбачено випадки, коли відпустка без збереження заробітної плати надається працівникам в обов’язковому порядку. Зокрема, така відпустка повинна бути надана сумісникам на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи. Зазначимо, що сумісникам надається оплачувана основна відпустка тієї тривалості, яка передбачена за місцем роботи за сумісництвом, а потім, до закінчення терміну відпустки за основним місцем роботи- додаткова неоплачувана.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

До інших додаткових відпусток, пердбачених законодавством, належать, зокрема відпустки, які надаються державним службовцям згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 27 квітня 1994 року № 250 „Про порядок і умови надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток”: державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю п’ять календарних днів, а починаючи з 11- го року ця відпустка збільшується на два календарних дні за кожний наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів. Додаткові оплачувані відпустки державним службовцям надаються одночасно із щорічною відпусткою згідно з установленим графіком або за згодою сторін окремо від неї.

Творча відпустка- тимчасове звільнення власником або уповноваженим ним органом працівника, який працює за трудовим договором (контрактом) незалежно від форм власності підприємства, для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством.

Умови, тривалість, порядок надання та оплати творчих відпусток регулює Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року № 45 „Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток”.

Соціальні відпустки, передбачені законодавством, надаються переважно жінкам, вони гарантують та забезпечують можливість поєднання їх природної, соціальної ролі, пов’язаної з материнством, і виробничої діяльності.

Порядок обчислення заробітної плати прцівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” (зі змінами).

Спори, які виникають щодо надання відпусток, розглядаються в порядку, встановленому законодавством про працю.

1. Література.

1. Трудовий кодекс України.

2. Закон України „Про відпустки” від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР

3. Збірник постанов Уряду України № 9 за 1992р.

4. Офіційний вісник України № 16 за 1997 р.

5. Офіційний вісник України № 48 за 1997 р.

6. Відомості Верховної Ради України № 53 за 1993 р.