Сторінка
2
- кваліфікації робітників та їх відношення до ОФ.
Фізичний знос – матеріальне зношення окремих елементів ОФ. Він відбувається нерівномірно навіть на однакових ОФ.
Моральний знос – знос ОФ внаслідок впровадження нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та обладнання.
Поява нових більш досконалих видів обладнання з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування і експлуатації часто робить економічно доцільним заміну старих ОФ ще до їх фізичного зносу. Несвоєчасна заміна морально застарілих ОФ призводить до того, що на них виробляється більш дорога і гіршої якості продукція, підвищується її собівартість в порівнянні з тією, що виготовляється на більш сучасних машинах та обладнанні. А це цілком недопустимо в умовах ринкової економіки.
Для відшкодування зносу ОФ підприємства нараховують амортизацію.
Амортизація – процес перенесення вартості ОФ і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або покращення. Перенесена вартість включається у витрати на випуск товарної продукції у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених законодавчими актами.
Амортизація здійснюється в цілях повної заміни ОФ при їх вибутті. Накопичення коштів у вигляді амортизаційних відрахувань здійснюється за рахунок надходження виручки від реалізації готової продукції.
Сума амортизаційних відрахувань залежить від вартості ОФ і норм амортизації. Вирахувана в процентах сума амортизації показує, яку часту свої балансової вартості щорічно переносять ОВФ на виготовлену продукцію.
Розрахунок норми амортизації:
де
НАМ – норма амортизації (%);
Ф1 – балансова вартість ОФ (грн.);
Ф2 – ліквідаційна вартість ОФ (грн.);
КА – нормативний строк служби ОФ (роки).
Сума амортизаційних відрахувань розраховується за формулою:
де
А – сума амортизаційних відрахувань (грн.);
БА – балансова вартість Оф на початок звітного кварталу (грн.);
Н – норма амортизаційних відрахувань (%);
І – офіційний індекс інфляції кварталу, що був попереднім перед звітним (%).
Балансова вартість ОВФ визначається по кожній групі ОФ окремо. ОФ розподіляють по групам:
1. Споруди, будівлі, їх структурні компоненти і передатні пристрої, в т.ч. житлові будинки і їх частини.
2. Автомобільний транспорт і запасні частини до нього; меблі; побутові електричні, оптичні, електромеханічні прибори та інструменти.
3. Будь-які інші ОФ не включені до груп 1 та 2.
Балансова вартість групи ОФ на початок звітного періоду розраховується за формулою:
БА = Б1 + ПА – ВА – АА, де
БА – балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду;
Б1 – балансова вартість групи основних фондів на початок періоду який був
попереднім звітному;
ПА – сума витрат для придбання ОФ, здійснення капітального ремонту,
реконструкцію, модернізацію та інші витрати на поліпшення основних фондів
на протязі періоду, попереднього за звітним;
ВА – сума виведених з експлуатації основних фондів на протязі періоду,
попереднього за звітним.
АА – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих в періоді, попереднього
звітному.
Розмір амортизаційних відрахувань може визначатись трьома методами:
1. Рівномірний – орієнтований на рівномірний фізичний знос ОФ. Розрахунок амортизаційних відрахувань цим методом відбувається на основі властивості окремих видів ОФ і встановлених норм амортизації.
Амортизаційні відрахування розраховуються окремо по кожному виду ОФ, а потім визначається загальна сума амортизаційних відрахувань шляхом сумування часткових сум амортизаційних відрахувань.
Норма амортизації встановлюється в процентах до балансової вартості кожної із груп ОФ на кінець звітного періоду в наступному розмірі (в розрахунках на один календарний рік):
Група 1 – 5%;
Група 2 – 25%;
Група 3 – 15%.
2. Рівномірно-прискорений – в перші чотири роки застосовуються підвищені норми, що дозволяють перенести на собівартість продукції дві третіх їх початкової вартості. Вартість ОФ, що залишилася після цього, переноситься по стабільним пониженим нормам амортизації по кожному із років служби, що залишилися, у межах прийнятого амортизаційного періоду. Це дозволяє підприємствам в умовах інфляції швидше окупити виробничі витрати і направити їх на подальше оновлення ОФ.
3. Прискорений. У відповідності з законодавчими актами України передбачені наступні норми прискореної амортизації:
1. рік експлуатації – 15%;
2. рік експлуатації – 30%;
3. рік експлуатації – 20%;
4. рік експлуатації – 15%;
5. рік експлуатації – 10%;
6. рік експлуатації – 5%;
7. рік експлуатації – 5%.
Прискорена амортизація ОФ може застосовуватись підприємствами тільки по третій групі ОФ. Рішення про прискорену амортизацію приймається підприємством самостійно.
4. Капітальні вкладення на підприємстві та джерела їх фінансування.
Капітальні вкладення – це витрати на створення нових, реконструкцію, технічне переозброєння і розширення діючих фонді. Сума амортизаційних відрахувань визначається виходячи із середньорічної вартості амортизованих ОФ і норм амортизації (% до балансової вартості).
За допомогою капітальних вкладень може здійснюватись як просте так і розширене відтворення ОФ.
У господарчій практиці розрізняють технологічну і відтворювальну структуру капітальних вкладень.
Технологічна структура капітальних вкладень відображає співвідношення наступних витрат: будівельні роботи, монтажне обладнання; придбання обладнання, що потребує монтажу, придбання інструменту, інвентарю; проектно-пошукові роботи.
Прогресивність технологічної структури визначається збільшенням в складі капітальних вкладень питомої ваги витрат на придбання активної частини ОВФ.
Відтворювальна структура капітальних витрат включає такі напрямки: нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств.
5. Фінансові джерела відтворення ОФ.
Ремонт ОФ є необхідною умовою простого відтворювального процесу. Від своєчасності і якості здійснення ремонтних робіт залежить ефективність використання ОВФ на підприємстві.
Поточний – здійснюється для забезпечення підтримки працездатності ОФ шляхом усунення окремих руйнувань або заміни чи поновлення окремих частин.
Завантажити реферат