Сторінка
2

Радіоактивність та її біологічні наслідки. Вплив на організм людини шуму і вібрації

Дія опромінювання на живий організм залежить не тільки від загальної кількості поглиненої дози випромінювання, а й від часу, за який її отримано. Одноразове опромінювання дозою в 100…200 R спричиняє променеву хворобу. Якщо ж цю дозу отримати протягом кількох років, такого не станеться (хоч зовсім без негативних наслідків не обійдеться). Природне фонове опромінювання людини на рік становить близько 100 мілібер, однак може значно коливатися (рис. 68).

Державні норми можливої дози опромінювання в СРСР становили для спецперсоналу 5 бер на рік, а для населення — 35 бер за 75 років (за все життя), але багато вчених вважають їх занадто великими. Безумовно, негативна дія конкретної дози опромінювання залежатиме також і від стану здоров’я, харчування, побутових умов, наявності шкідливих звичок (куріння, алкоголь).

Наведемо приклади конкретних доз опромінювання:

0,5 мілібера — щоденний 3-годинний перегляд ТВ програми протягом трьох років; 0,5 мікробера — перегляд одного кінофільму по ТВ;

2 мілібера — мандрівка літаком на відстань 2500 km;

100 мілібер — фонове опромінювання за рік (0,011 мілібера за годину);

370 мілібер — опромінювання під час флюорографії (те саме після викурювання 2 пачок сигарет);

3 бери — опромінювання за рентгенографії зубів;

до 30 бер — опромінювання (місцеве) за рентгеноскопії шлунку.

Рис. 68. Діаграма співвідношення (%) джерел радіаційного опромінювання мешканців Великобританії

Згідно з нормативами у військах колишнього СРСР (на 1990 р.), для умов бойового стану допустима експозиційна доза g-випромінювання становила (у мілірентгенах за годину)*:

броня бойових машин — 400;

поверхня автотранспорту — 200;

одяг і зброя військових — 50;

кухонний інвентар — 50;

м’ясо сире (туша) — 20;

вода (відро) — 4;

хліб, крупи — 1,5;

харчові продукти варені — 1,5.

У різних країнах гранично допустимі рівні іонізуючого опромінювання і концентрації радіоактивних речовин дещо різняться. Наведемо деякі з них. У воді відкритих водоймищ водопостачання і в повітрі Ci/l (Кюрі на літр):

Гранично допустимі рівні зовнішньої іонізуючої радіації, які відповідають дозі 100 мілібер за тиждень (або 5 бер за рік), такі:

Для g- і рентгенівських променів за енергії випромінювання до 3 МеV і дози за тиждень 100 мілірентген гранично допустима потужність дози становить 2,8 мілірентген за годину (час опромінювання 36 годин за тиждень). Раніше для працівників відповідних галузей допускалася одноразова доза 3 бери зовнішнього опромінювання один раз на квартал за умови, що річна доза не перевищуватиме 5 бер. Сумарна гранична доза D професійного опромінювання для працівника віком до 30 років визначається з формули:

,

де N — вік людини (роки), а 18 — вік початку професійного опромінювання.

За останнє десятиріччя в багатьох країнах допустиму сумарну дозу зменшено.

Наведемо найважливіші фізичні величини іонізуючого випромінювання.

Активність радіонуклідів (речовини) — (А). Визначальне рівняння: , де N — кількість розпадів радіоактивних атомів, t — час.

Розмірність: .

Одиниця: .

Назва одиниці — беккерель, позначення Bq (Бк). (Застаріла одиниця — кюрі, яка в більша за беккерель.)

Відповідно одиниці питомої і об’ємної активності — Bq/kg і Bq/m3.

Поглинута доза випромінювання (D). Визначальне рівняння: , де Е — енергія іонізуючого випромінювання, яка передається опромінюваному тілу, m — маса тіла.

Розмірність: .

Одиниця: .

Назва одиниці — грей (джоуль на кілограм), позначення Gy (Гр), застаріла одиниця — рад (rad, rd), яка дорівнює 0,01Gy.

Потужність поглинутої дози випромінювання . Визначальне рівняння: , де D — поглинута опроміненою речовиною доза випромінювання за час t.

Розмірність: .

Одиниця: .

Назва одиниці — грей за секунду (застаріла одиниця рад за секунду, яка в 100 раз менша за ).