Сторінка
1

Інвестиційний клімат України та проблеми його формування

В сучасних умовах досягти сталого економічного розвитку можна лише здійснивши структурні зрушен­ня у господарському комплексі України. Враховуючи, що інвестиції виступають дієвим важелем здійснення структурної перебудови економіки, розв'язання соціальних і економічних проблем, то ключовими завданнями державного управління є покращення інвестиційного клімату, активізація інвестиційної активності, накопичен­ня інвестиційних ресурсів та їх концентрація на пріоритетних напрямах розвитку економіки [2].

Інвестиційний клімат держави - це сукупність політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та закордонних інвесторів.

Інвестиційний клімат безпосеред­ньо впливає на основні показники соціально-економіч­ного розвитку країни. Позитивний інвестиційний клімат сприяє вирішенню соціальних проблем, забезпечує високий рівень зайнятості населення, дозволяє онов­лювати виробництво, проводити модернізацію й наро­щування основних фондів підприємств, впроваджува­ти новітні технології тощо. Отже, в даний час стабілізація інвестиц­ійного клімату є найважливішим завданням для України.

Інве­стиційний клімат в Україні залишається несприятливим незважаючи на те, що владою давно вже задекла­рована інноваційно-інвестиційна модель розвитку. За оцінками Міністерства економіки, загальна потреба в інвестиціях для структурної перебудови економіки України становить від 140 до 200 млрд дол. США, а щорічна потреба - близько 20 млрд дол. США. Обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку України становить 40-60 млрд дол. США. За оцінками експертів Всесвітнього банку, для досягнення рівня розвитку США Україні потрібно загалом 4 трлн. дол. США [2]. Отже, фактичні обсяги інвестицій в Украї­ну є мізерними в порівня­нні з цими цифрами.

Недостатній обсяг інвестицій в українську економі­ку обертається технологічним відставанням виробницт­ва, зростаючою зношеністю основних фондів. В умо­вах збиткової діяльності і низької рентабельності про­мислової сфери, значного податкового тиску та відсутності впродовж багатьох років дієвої підтримки реаль­ного виробництва підприємства не здатні здійснити мо­дернізацію та інноваційне оновлення основних фондів.

Однією із основних складових формування сприятливого інвестиційного клімату є забезпечення доступності кре­дитів для позичальників шляхом зниження їх вартості. Цього можна досягнути шляхом перегляду існую­чої системи резервування коштів комерційних бланків у напрямі зниження норми резервування. При цьому важливо створити стимулюючу систему обов'язкового резервування для банків, що активно займаються інве­стиційним кредитуванням. В Україні норми резервування в середньому становлять 6-8 відсотків залучених коштів і не враховують індивідуальних показників, діяльності банків: якості кредитного портфеля, напрямів кре­дитних вкладень.

Необхідно створити сприятливий інвестиційний клімат не тільки для іноземних інвесторів, але й для вітчизняних. І мова не про те, щоб дати їм гроші на здійснення інвестицій. Приватному капіталу також потрібні гарантії від примусових вилучень і свавілля влади, система страхування від некомерційних ризиків, а також стабільні умови роботи при здійсненні довгострокових інвестицій.

Не менш важливим є й забезпечення реального дотри­мання міжнародних договорів і виконання рішень іноземних арбітражів. Міжнародна інвестиційна спільнота має бути впевнена в тому, що будь-які угоди відповідають прийня­тим міжнародним нормам і правилам, мають силу в Україні.

Не сприяє створенню позитивного інвестиційного клімату і слабка система правового і економічного за­хисту інвесторів, втручання органів влади у перерозподіл клієнтури між окремими банками а також розвиток земельного законодавства у на­прямку вирівнювання прав вітчизняних і зарубіжних інвесторів. Судові справи розтягуються на роки, часто рішення судів просто ігноруються.

Слід зазначити, що українське законодавство неста­більне, складне для розуміння та непрозоре, що сприяє його довільній інтерпретації та створює передумови для бюрократії та корупції.

Потребує перегляду і удосконалення фіскальна політика держави.

Довгострокові цілі із залучення зовнішніх інвестицій по­требують постійних зусиль із формування привабливого іміджу країни. Необхідно сформулювати й широко висвіт­лювати державну політику та готовність уряду вживати ра­дикальних заходів, орієнтованих на ринкову економіку; пу­блічно підтримувати інвестиційну діяльність [4].

Можливості вітчизняного інвестування стримує жорсткий порядок оподаткування довготермінових інвестиц­ійних проектів, який передбачає сплату банком-інвестором податку в процесі інвестування, коли проект ще не дає віддачі, а тільки витрати. Така практика штучно зави­щує вартість проекту і знижує його ефективність.

Отже, не зважаючи на незначне пожвавлення інвестиційної діяльності, інвестиційний клімат залишається неспри­ятливим через політичну та економічну нестабільність, криміногенну ситуацію в державі, недосконалу податкову систему, відсутність належних гарантій інвесторам, корупцію, низький рівень використання новітніх технологій та конкурентоспроможності вітчизняних товарів, який відвертає увагу іноземних інвесторів і значно перевищує значимість багатих природних ресурсів, науково-технологічного потенціалу, кваліфікованої і відносно дешевої робочої сили та інших факторів в очах іноземних інвесторів, які перш за все керуються власними інтересами і ставлять собі за мету отримати максимальний прибуток. Тому Україна має зробити все можливе для того, щоб покращити своє загальне становище і зайняти гідне місце розвиненої європейської держави на ряду з провідними країнами світу.

Основним завданням регулювання інвестиційної діяльності має стати: створення сприят­ливого інвестиційного середовища шляхом стимулю­вання національних інвесторів здійснювати інвестиції; концентрація грошових потоків на пріоритетних напря­мах розвитку економіки; акумуляція достатнього обся­гу фінансових ресурсів у провідних банках країни; забезпечення доступності кредитів для позичальників шляхом зниження їх вартості; забезпечення пріоритет­ного виділення кредитних ресурсів на пільгових умо­вах рефінансування банкам, які кредитують високое­фективні інвестиційні проекти тощо. В умовах обмеже­ності бюджетних ресурсів важливо, щоб об'єктом підтримки були немісцеві органи влади, а цільові програми вирішення системних проблем: структурної пе­ребудови економіки регіону та максимального використання його внутрішнього потенціалу інноваційного оновлення основних фондів підприємств та створення нових підприємств; реструктуризації існуючих підприємств та диверсифікації виробництва.