Сторінка
1

Лев Толстой - майстер зображення внутрiшнього стану героїв

Що у свiтi є прекраснiше за людину? Адже вона найдосконалiше творiння цього свiту. Можливо, саме тому людина є об'єктом дослiдження iнших людей. Кожна епоха по-своєму уявляє iдеал людини. На творення цього iдеалу впливають рiзнi фактори, бiльшою мiрою соцiальнi. I найвидатнiшi постатi свiту людського намагаються вдихнути життя в iдеал своєї епохи. Так, Лев Миколайович Толстой, хоча i вiрив у людську простоту i правду, зображував велику людську єднiсть i людину на фонi цiєї єдностi. Проте всi твори Толстого - зрiлого майстра - розкривають проблеми людини. Тому вагомiшi постатi, зображенi автором, проходять через своєрiднi психологiчнi переломи. У П'єра Безухова, одного з героїв роману - епопеї "Вiйна i мир", таких переломiв кiлька. Викликанi вони розладом iз самим собою, неприйняттям середовища, до якого вiн належав. Але кiнець кiнцем переважали об'єктивнi чинники: життєвий уклад Росiї змiнився пiд впливом вiйни 1812 року. Саме цей факт вiдродив П'єра у той момент, коли вiн остаточно переконався у марностi внутрiшнiх зусиль. I перед нами з'являється зовсiм новий герой, загартований усвiдомленням близькостi до народу i сповнений власної величi, як людини, причетної до цього народу. Андрiй Болконський значно ранiше переглядає свої колишнi iдеали. На це наштовхнули його i аустерлiцькi подiї, i смерть дружини, i пов'язане з цiєю смертю почуття вiдповiдальностi за долю близької людини, i спроби знайти себе, залучившись до реформаторської дiяльностi Сперанського, i невiрнiсть Наташi. Але вiн набув вагомого досвiду - iнтересу до простої людини, до такої, як капiтан Тушин. Моральну опору Андрiй Болконський знайшов у усвiдомленнi себе як частки великого цiлого, iм'я якому - народ. Отже, в епопеї "Вiйна i мир" внутрiшнiй стан героїв залежить вiд усвiдомлення своєї значимостi та єдностi з народом. У романi "Анна Каренiна" межа мiж добром i злом пролягла у духовному свiтi героїв. Тому образи цього твору складнiшi, психологiчно мiсткi, суперечливi та значущi. Такi риси характеру Анни Каренiної, як сила волi, високо розвинене почуття людської гiдностi, смiливiсть i вiдвертiсть, зумовлюють психологiчний стан, в якому повсякчас перебуває героїня. У задушливiй атмосферi аристократичного свiту, в оточеннi моральних потвор, таких як Каренiн i Бетсi, вона не може не покохати Вронського, надiленого безлiччю чеснот. Але Вронський не змiг подолати суперечливiсть мiж своїми благородними вчинками i мораллю свого кола. Отже, внутрiшнiй стан героїв "Анни Каренiної" зумовлений не лише станом суспiльства, а їх особистими якостями. Якою глибиною вражає сцена скачок, сцена таємного побачення Анни з дитиною та сцена передсмертних годин Анни. Цi сцени - вершина психологiчного аналiзу. Глибокий психологiчний аналiз стану героїв Толстого пов'язаний з почуттями внутрiшнього драматизму самого автора, релiгiйноморалi-стичним ставленням до людини та її вчинкiв. Серед найвидатнiших творiв Л. М. Толстого є твiр, у якому один з центральних героїв не може вирiшити своїх моральних проблем. Це Дмитро Нехлюдов з роману "Воскресiння". I тому саме цей образ, а не образ Катюшi Маслової, є об'єктом глибоких психологiчних дослiджень автора. Дмитро Нехлюдов бачить єдиний засiб позбавлення вiд суспiльного зла - у вiдродженнi кращих моральних якостей особистостi. Тому глибока психологiчна криза, в яку потрапляє герой, зумовлена усвiдомленням особистого злочину - пiдлостi у ставленнi до Катюшi. Тому воскресiння героїв вiдбувається саме в моральному планi. Через внутрiшнiй стан людини Л. М. Толстой показав тогочасне суспiльство. Його героїв не можна засуджувати, вони самi й судять себе, i прирiкають на муки, i карають. Саме в цьому i полягає найвищий генiй Л. М. Толстого як майстра художнього слова.