Сторінка
1
Мальовничi роздоли щедрого талантами харкiвського краю. Земля, що виховала Григорiя Сковороду, Квiтку-Основ'яненка, Василя Мисика, Олександру Ковальову, Степана Сапеляка, Вiктора Бойка, Анатолiя Перерву та багатьох iнших письменникiв. "Чим ширша своєю дiяльнiстю людина, - писав П. Тичина, - тим далi пiсля її смертi шириться пам'ять про неї. Чим яснiший своєю моральнiстю й правдивiший голос творця, тим чистiшим i звучнiшим стає цей голос з часом, у вiках". Так i зi Сковородою. Понад два столiття минуло з того часу, як цей самобутнiй письменник ходив по землi. Проте голос його не стихає, а все дужчає. Його заповiдi справедливостi, добра, людяностi, працьовитостi знаходять вiдгук i у наших серцях. Ще за життя Сковороду називали "українським Сократом", "україн-ським Горацiєм", бо вiн значно розвинув на Українi фiлософiю, лiтературу, педагогiку. У своїх творах Сковорода оспiвав природу України, її працьовитих людей, прагнення до щастя й волi, висмiяв панiв за їх паразитизм, за знущання з народу. А ще вiн проголосив людину та її волю найвищою цiннiстю. Твори Сковороди вiдзначаються афористичнiстю. Не одна крилата фраза пiшла мандрувати по свiту з його писань: "Любов виникає з любовi; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю"; "Краще голий та правдивий, нiж багатий та беззаконний"; "Нi про що не турбуватись - значить не жити, а бути мертвим". Григорiй Сковорода є автором творiв повчального характеру. У притчi "Вдячний Єродiй" вiн говорить про велику роль природних нахилiв людини: "Не вчи яблуню родити яблука: вже сама природа її навчила. Загороди її лише вiд свиней, зрiж будяки, почисть гусiнь". Притча "Вбогий жайворонок" навчає нас оцiнювати людину не за обличчя, а за розум i серце, жити чесно, пройматися горем ближнього. Щоб стати щасливим, не треба багатства та влади. Гiднiсть людини визначають не грошi й знатне походження, а чесне життя. Ось такi повчальнi оповiдi Сковороди. А як гостро критикував Сковорода здирникiв, бюрократiв, пиякiв, розпусникiв, ледарiв! Це пани, що стягають поля, купцi й лихварi, що обманюють трудящих, чиновники та юристи, що зловживають своїм становищем, багачi, у яких "дiм, як вулик, гуде вiд гуляк". "Живiть мудро i не заплямовуйте совiсть", - ось до чого закликає великий фiлософ. Жаль, що за життя не було надруковано жодного твору Сковороди. Хоча його поезiї швидко поширювалися по Українi устами народу. Гостре непiдкупне слово Сковороди в моторошнiй темрявi крiпосницької сваволi спалахувало чистим вогнем i торувало стежку народному щастю. А його мандрiвне життя було предметом оповiдань та легенд .
Завантажити реферат