Сторінка
3

Страховий ринок: характеристика, сегментація та учасники, визначення страхового тарифу та страхового внеску

2. Визначення страхового тарифу та страхового внеску.

Поняття „страховий тариф" виходить із розуміння терміну „тариф", а ознака „страховий" вказує на певну галузь його засто­сування.

Слово „тариф" з французького озна­чає ставка чи сукупність ставок обкладання або оплати за кори­стування чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної ук­раїнської мови визначає тариф як офіційно встановлений розмір оплати, оподаткування чогось.

У спеціальній довідниковій літературі „тариф" визна­чається за двома напрямками:

1. як розмір оплати за різні послуги, ціна послуг;

2. як система ставок плати за різноманітні виробничі та невиробничі послуги.

Термін „страховім тариф" означає встановлений розмір плати за послуги страхування, за використання страхового про­дукту, за передачу ризику чи його частини страховику.

Поняття страховий тариф в страховій термінології відповідає термінам: тариф-брутто, тарифна ставка, брутто-ставка і означає ставку платежу за страхування з одиниці страхової су­ми, відображає ціну страхового ризику та інших витрат страхови­ка з організації страхового захисту за укладеним договором стра­хування. Отже, страховий тариф є найважливішим елементом у погодженні інтересів сторін страхових відносин. На страховий та­риф покладено вирішення суперечливого завдання: з одного боку, його мінімізація для можливості здійснення страхування широко­му колу страхувальників, з іншого - його максимізація до можливості забезпечення значних обсягів страхової відповідальності. Отож, однією із умов встановлення раціонального с фахового та­рифу є підтримання еквівалентності інтересів страхових парт­нерів, що відповідає замкнутому розподілу збитку одного застра­хованого на всіх учасників страхового портфелю.

Окрім того, страховий тариф визначає фінансову стійкість ведення страхової справи. Від страхових тарифів залежить ефек­тивність страхових відносин між страховиком і страхувальни­ком, а також весь економічний добробут страхової компанії. Ад­же саме він формує страховий фонд для здійснення страхових ви­плат, який має обмежені джерела свого створення. Саме він за­безпечує відшкодування витрат на фінансування превентивних заходів, на ведення страхової справи та отримання прибутку страховиком.

Встановлення та розрахунок оптимального страхового та­рифу досить складна та клопітка праця, яка вимагає використан­ня теорії ймовірності та теорії великих чисел, високого рівня про­фесіоналізму та значного інформаційного забезпечення. Тарифні ставки визначаються за допомогою актуарних розрахунків та встановлюються на 100 грн. страхової суми або у відсотках до всієї страхової суми.

Розмір тарифної ставки визначається, як правило, в регіональних межах. Наприклад, в Україні - це Степ, Лісостеп, Лісова зона, Полісся тощо. В регіональних межах має відбувати­ся й повернення страхових платежів у вигляді страхового відшко­дування та страхового забезпечення. До того ж, страховий тариф встановлюється на термін 5-10 років.

Отже, страховий тариф виражає ціну страхової послуги, йо­го розмір має забезпечити відшкодування втрат при настанні страхового випадку, має бути достатнім для покриття всіх втрат страховика та забезпечення певного рівня прибутковості, має підтримувати еквівалентність страхових інтересів страхувальни­ка та страховика. Тарифна ставка є адекватним грошовим вира­зом зобов'язань страховика за укладеними договорами страху­вання і встановлюється за допомогою актуарних розрахунків.

Страховий тариф має свою структурну будову, певний по­рядок розрахунку та будується окремо для загальних (ризикових) галузей страхування і накопичувального страхування (страху­вання життя).

В практиці ризикових видів страхування страховий тариф представляє собою тариф-брутто (ТІ), до складу якого входить тариф-нетто (Т) і навантаження (М), тобто

Ть = Тн + К

Кожна із зазначених частин має свою поелементну струк­турну будову.

Термін "страхова премія" - загальноприйнятий у світовій практиці. У практиці українських страховиків і в українському законодавстві частіше використовується термін "страховий платіж" або "страховий внесок". Усе це - синоніми. Але за радянських часів у практиці Держстраху СРСР термін "страхова премія" не використовувався. Плата за страховку за договорами страхування життя мала назву "страховий внесок", що підкреслювало зворотний характер сплачуваних коштів. Плата за страховку в загальних видах страхування мала назву "страховий платіж". Використання перелічених термінів зберігається і досі, хоча слід зазначити, що інтеграція у світовий страховий ринок потребує додержання певних стандартів, зокрема й у визначенні понять. З огляду на це вважається за доцільніше вживати термін "Страхова премія".

Страхова премія визначається залежно від суми, на яку укладається договір страхування (страхової суми), і страхового тарифу (страховий тариф ще називають ставкою страхової премії). Розмір і порядок визначення страхової суми, а також рівень страхових тарифів - це найважливіші елементи договору страхування, адже вони є фінансовою основою взаємовідносин між страховиком і страхувальником, оскільки безпосередньо впливають на ціну страхової послуги. Ціна страхової послуги (страхова премія) у більшості випадків обчислюється за формулою:

Страхова премія = Страхова сума * Страховий тариф.

Література:

С83 Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук, ред. С. С. Осадець. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 599 с. ISBN 966-574-374-0

М.М. Александрова А 46 Страхування: Навчально-методичний посібник. — К.:

ЦУЛ, 2002 —208с.