Сторінка
7

Джерела доходу та витрат страховика. Оподаткування страхової діяльності в Україні

1) страхування,

2) перестрахування,

3) фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Виходячи з норм Закону про страхування до фінансової діяльності, пов’язаної з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням, можна віднести такі види діяльності:

– кредитну (кредитування житлового будівництва при розміщенні резервів зі страхування життя);

– інвестиційну (при розміщенні резервів страхування життя і медичного страхування);

– іншу фінансову діяльність (вкладення коштів у цінні папери, розміщення депозитних внесків тощо).

Для страховиків чинним законодавством України передбачено різні механізми оподаткування зазначених видів діяльності.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі – Закон про податок на прибуток) для операцій зі страхування і перестрахування передбачено особливий порядок оподаткування, що регламентується п. 7.2 цього закону. Інші доходи, одержувані страховиками, обкладаються податком на прибуток у загальному порядку.

Для цілей податкового обліку операції зі страхування поділяються на операції зі страхування життя та операції, пов’язані зі здійсненням інших видів страхування.

Оподаткування інших операцій зі страхування, ніж операції зі страхування життя

Згідно з пп. 7.2.1 ст. 7 Закону про податок на прибуток валові доходи від страхової діяльності (крім страхування ризиків життя) страховиків-резидентів обкладаються податком за ставкою 3 % від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності. При цьому такі доходи не підлягають оподаткуванню на прибуток за ставкою 30 %.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під валовим доходом від страхової діяльності слід розуміти суму страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, за винятком суми валових внесків, переданих на перестрахування, отриманих (нарахованих) страховиками протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України чи за її межами.

Датою збільшення валових доходів страховика відповідно до п. 3.1 Порядку складання декларації про доходи страховика, затвердженого наказом ДПАУ від 29.07.97 р. № 265 (далі – Порядок № 265) є дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбулася одна з подій, що сталася раніше:

– або дата зарахування коштів на банківський рахунок, оприбуткування в касу;

– або дата виникнення у страховика зобов’язань, тобто дата набрання чинності договором страхування і перестрахування.

Сума валових доходів, отриманих (нарахованих) страховиками за договорами страхування і перестрахування ризиків (крім страхування ризиків життя) відображається в рядку 1 розділу I Декларації про доходи страховика.

Слід звернути увагу, що для визначення розміру прибутку від страхової діяльності в бухгалтерському обліку, що розраховується як різниця між доходами від страхової діяльності та витратами на надання страхових послуг, страховикам необхідно використовувати визначення доходу від страхової діяльності, наведене в Законі про страхування. Згідно зі ст. 31 Закону про страхування, до доходів від страхування належать:

1) зароблені страхові платежі (страхові внески, страхові премії) за договорами страхування і перестрахування;

2) комісійні винагороди за перестрахування;

3) частки від страхових сум і страхових відшкодувань, сплачені перестрахувальниками;

4) повернені суми з централізованих страхових резервних фондів;

5) повернені суми технічних резервів, інших ніж резерв незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства.

Оподаткування операцій зі страхування життя

Згідно з пп. 7.2.4. Закону про податок на прибуток для цілей оподаткування операцією зі страхування життя фізичної особи вважається операція, що передбачає страхову виплату при таких страхових випадках:

– смерть застрахованої особи;

– рішення суду про оголошення застрахованої особи померлою;

– дожиття застрахованої особи до закінчення терміну дії договору страхування або досягнення нею віку, визначеного договором страхування.

Для того, щоб операція страхування фізичної особи вважалася для цілей оподаткування операцією страхування життя, у випадку укладання договору, що передбачає дожиття застрахованої особи до певного віку, термін дії договору не може бути меншим 120 календарних місяців. Крім того, таким договором не можуть передбачатися часткові виплати до закінчення терміну такого договору або настання страхового випадку. На перехідний період до 2003 року термін дії договору зі страхування життя громадян віком понад 50 років установлюється від 60 календарних місяців.

Облік операцій зі страхування життя фізичних осіб ведеться страховиками окремо, і відповідно до пп. 7.2.2 ст. 7 Закону про податок на прибуток доходи, отримані страховиками-резидентами у вигляді сум страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, накопичених протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування життя на території України або за її межами, не включаються до складу валових доходів, установлених підпунктом 7.2.1 ст. 7 Закону про податок на прибуток і не підлягають оподаткуванню. У декларації про доходи страховика такі доходи не відборажаються.