Сторінка
5

Страхування ЗЕО

Таким чином, характерною особливістю всіх видів пропорційного пе­рестрахування є те, що збитки, як і премія за оригінальними полісами, по­ширюються між цедентом і перестраховиком у відповідній пропорції і з прив'язкою до страхової суми.

Непропорційне перестрахування використовується в різних видах стра­хування, але найчастіше за договорами страхування цивільної відповідаль­ності власників транспортних засобів за збитки, спричинені третім осо­бам у результаті ДТП. Непропорційне перестрахування поділяється на до­говори ексцедента збитку і договір ексцедента збитковості.

За договором ексцедента збитку механізм перестрахування вступає в дію тоді, коли остаточна сума збитку за застрахованим ризиком переви­щує обумовлену в договорі суму (пріоритет, франшизу) у разі настання страхового випадку. Перестрахування на базі ексцедента збитку полягає в тому, що страховик бере участь у компенсації частини страхової виплати, яка здійснюється страховиком тільки тоді, коли такий збиток при настанні одного страхового випадку перевищить обумовлену договором страхуван­ня суму. Зазвичай такий договір укладається відносно всіх договорів одно­го виду страхування, укладених прямим страховиком.

За договором ексцедента збитковості покриваються не окремі ризики (збитки), а збитковість за всім портфелем договорів, які має цедент зада­ним видом страхування. Перестраховик бере участь у відшкодуванні збитків у тих випадках, коли збитковість за певний строк перевищує обу­мовлений договором перестрахування відсоток.

Практика страхового підприємництва свідчить, що депо створюється переважно при укладанні пропорційних договорів перестрахування. Це зу­мовлюється тим, що при проведенні перестрахування на базі договору екс­цедента збитку та календарного року немає резерву премій, а це не дає еко­номічних підстав для створення й утримання депо незароблених премій. У свою чергу, премія за договором ексцедента збитку розраховується відпові­дно до страхового покриття і не враховує депо. Щодо перестрахування ве­ликих страхових ризиків, то кожен з них у випадку реалізації покривається перестраховиком, згідно з договором, відразу після надання відповідних документів і не вимагає попереднього створення запасів коштів у цедента.

Розрахунки між сторонами договору охоплюють підсумкові фінансові результати цедента (або лише відшкодування за виключно великими збит­ками), а не лише окремі договори страхування і збитки, як це буває під час укладання договорів пропорційного перестрахування.

Одним із варіантів непропорційного перестрахування є перестрахувальне перевищення збитків, коли страховик намагається не вирівнювати окремі ризики певного виду, а переслідує мету забезпечити фінансову рівновагу страхових операцій в цілому, яка може бути порушена припи­ненням збитку в особливо великих розмірах з деяких ризиків страхового портфеля.

За зазначеними умовами договору, перестраховик бере зобов'язання покрити ту частину збитку, яка вища від встановленої суми власної участі цедента, але нижча зафіксованої в договорі суми, що дорівнює верхній межі відповідальності перестраховика. Взяті таким чином зобов'язання стосу­ються всіх збитків, які були зумовлені одним стихійним лихом, що складає страховий ризик.

Якщо в результаті настання страхового випадку буде завданий збиток багатьом страхувальникам, то він розглядатиметься виключно як групо­вий збиток. Зобов'язання страховика встановлюються відносно групового збитку.

Власна участь цедента у покритті збитку називається пріоритетом, або франшизою, а верхня максимальна межа відповідальності перестраховика за наслідки одного стихійного лиха, яке спричинило збиток, —лімітом перестрахувального покриття.

Література

1. Александрова М.М. „Страхування” ЦУЛ – 2002 рік.

2. Горбач Л.М. „Страхова справа” Київ – 2003 рік.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5 


Інші реферати на тему «Страхування»: