Сторінка
4

Страхування ЗЕО

3. Методи перестрахування

Для досягнення поставленої мети страхова компанія використовує певні форми і методи перестрахувального захисту. В процесі розвитку перестрахувальних операцій сформувалися види перестрахувальних дого­ворів. За методами виділяють перестрахування пропорційне і непропорцій­не.

Пропорційне перестрахування будується на основі розподілу відпові­дальності (пропорційно розподіляються між сторонами відповідальність, премії і страхові відшкодування), а непропорційне — на основі очікуваних збитків. В останньому випадку участь перестраховиків у збитку актуальна лише після того, як цедент проведе виплату заздалегідь обумовленої пев­ної частки (пріоритет).

Пропорційні договори передбачають, що відповідальність за ризиком, яка підлягає передачі в перестрахування, розподіляється між страховиком і перестраховиком пропорційно, що передбачає пропорційну участь пере-страховика і цедента у всіх оригінальних ризиках, преміях і збитках. Роз­різняють такі види пропорційного перестрахування: квотні, ексцедентні і квотно-ексцедентні. За умовами договору квотного перестрахування компанія передає в перестрахування в узгодженій з перестраховиком частці всі без винятку прийняті на страхування ризики з певного виду страхування чи групі су­міжних страхувань. Частка участі в перестрахуванні виражається у відсот­ку від страхової суми, але можливе й обумовлення конкретною величи­ною (квотою). Крім того, в договорах цього виду для різних класів ризи­ку за бажанням перестраховика встановлюються верхні межі (ліміти) відповідальності перестраховика. Перестраховик отримує відповідну ча­стку премії і в такій же частці бере участь у відшкодуванні шкоди, завда­ної в результаті настання страхового випадку, незалежно від розмірів цьо­го збитку.

Договори квотного перестрахування прості у виконанні, особливо для цедента. Цедент передає перестраховику частку одержаних за певний про­міжок часу страхових платежів, залишаючи собі комісійну винагороду за передачу ризику, що було обумовлено при укладенні договору перестра­хування.

Так само відбувається і регулювання збитків. Відповідно до одержаної частки участі в ризиках перестраховик передає цеденту пропорційну час­тину відшкодування, виплаченого за нього застрахованим. Інакше кажу­чи, страхові виплати розподіляються між учасниками перестрахування у такій самій пропорції, в якій між ними була розподілена страхова сума. Здебільшого перестраховик бере участь у витратах цедента з розрахунків зі страхувальником.

Квотне перестрахування, зменшуючи ризик цедента з усіх договорів, які передані в перестрахування, все ж не дає знизити ризик інших дого­ворів страхового портфеля. Найбільше квотні договори використовують­ся при страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних за­собів і при страхуванні автокаско.

Договір ексцедентного перестрахування є складнішим видом пропор­ційного перестрахування. Воно застосовується у тому разі, коли застрахо­вані ризики суттєво відрізняються за страховою сумою. Укладаючи договір ексцедентного перестрахування, партнери визначають розмір максималь­ної власної участі страховика в покритті деяких груп ризику. З цією метою аналізують статистичні дані й проводять актуарні розрахунки. Максимум власної участі страховика називається ексцедентом.

Перевищення страхових сум за встановлений рівень (ліміт) власної участі страховика в покритті ризику передається в перестрахування одно­му або кільком перестраховикам. Таке перевищення страхових сум ризи­ку, переданих у перестрахування, називається надбанням ексцедента.

Договір ексцедентного перестрахування визначає максимальний рівень у кожній групі ризиків, які перестраховик зобов'язаний прийняти з покрит­тя. Максимум участі перестраховика в покритті ризику називається крат­ністю власної участі цедента.

При укладанні договору ексцедентного перестрахування виключають­ся будь-які ризики, страхова сума яких менша або дорівнює встановленому для даного портфеля числу часток власної участі страховика. І навпаки, ри­зики, страхова сума яких перевищує власну участь страховика, вважаються перестрахованими. Відсоток перестраховки буде тим більший, чим вища страхова сума для даного ризику. Такий вид перестрахування передбачає встановлення "абсолютного власного утримання" компанії цедента, в ме­жах якого цедент сам несе відповідальність з усіх ризиків з розміром страхо­вої суми, меншої або рівної власному утриманню до певного ліміту відпові­дальності у відповідній пропорції за всіма ризиками, страхові суми за яким перевищують розмір власного утримання компанії цедента.

Отже, можемо зробити висновок, що перестрахування на базі ексцедента суми полягає в тому, що страхувальник повністю бере на себе відпо­відальність за відшкодування шкоди в межах усієї страхової суми по заст­рахованому об'єкту, але ексцедент, тобто перевищення страхової суми над власним утриманням страховика, передається перестрахувальнику.

На практиці часто квотний договір і договір ексцедента суми застосо­вують комбіновано. Страховик таким чином прагне, як правило, отрима­ти перестрахувальний захист із найнебезпечніших ризиків.

Зміст квотно-ексцедентного договору полягає у поєднанні двох дого­ворів квотного й ексцедентного та передбачає встановлення ексцедента залежно від визначеної частки (квоти) власного утримання. Портфель та­кого виду страхування перестраховується квотна, а перевищення сум стра­хування ризиків понад встановлену квоту (норму), в свою чергу, підлягає перестрахуванню на принципах ексцедентного договору.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5 


Інші реферати на тему «Страхування»: