Сторінка
2

Роль і завдання страхових організацій в системі екологічного страхування в Україні

За даними, приведеними центром досліджень Swiss Reinsurance Company, події, що пов’язані з катастрофами у 2000 році, коштували страховій індустрії суму у 10,6 млрд. доларів США. Її розмір значно менший порівняно з 32,9 млрд. доларів США у попередньому році. У поточному 2001 році тільки одна подія Токайська повінь у Японії, принесла збиток майже в один млрд. доларів США, що є вражаючим контрастом у порівнянні з 9-ма штормами та землетрусами, які відбулися там у 1999 році та принесли збитки понад один млрд. доларів США за кожною подією. Концентрація подій у цьому районі в 1999 році та їх відсутність у 2000 вважається цілком випадковою.

Серед застрахованих втрат у 10,6 млрд. доларів США, 3.0 млрд. пов’язувалися з штучними втратами (наслідки людської діяльності), а 7,5 млрд. доларів США склали збитки від природних катастроф. Серед останніх, 2,5 млрд. доларів США є втратами внаслідок затоплення, що робить 2000 рік самим дорогим роком в історії страхування після 1993 року, коли втрати від затоплень становили суму у 2,6 млрд. доларів США. Найбільш дорогою застрахованою подією 2001 року стала Токайська повінь у Японії (990 млн. доларів США), після якої слід назвати повінь у Великобританії (747 млн. доларів США) та шторм в Оtaria, що демонструє недооцінку наслідків збитків від затоплення.

Суму у 3,0 млрд. доларів США склали збитки від так званих технічних ризиків. Ця сума трохи нижча, ніж в цілому за 90-ті роки. Наслідки пожеж і вибухів становили USD 1,3 млрд., космічні ризики – USD 1,0 млрд., втрати пов’язані з авіаційними ризиками досягли USD 397 млн.

У 351-й випадках загинуло 17 400 чоловік. В наслідок повені в Індії і Бангладеш людські жертви склали 1200 чоловік, а подібні події в Африці забрали життя 920 чоловік. Повні фінансові втрати у 9 подіях, не враховуючи непрямих збитків, становили USD 50 млн.

Приведені вище факти екологічних катастроф в результаті затоплень поповнюються даними стосовно подій на Закарпатті в Україні у 1999 та 2001 роках. В цих випадках весь тягар випрати відшкодувань взяла на себе держава, оcкільки страхова індустрія в регіоні була присутня лише символічно.

Березнева повінь 2001 року пошкодила на Закарпатті 33 208 будівлі (1 663 будівель зруйновано повністю), вартість яких складає суму понад 1,5 млрд. грн. Загальна сума відшкодувань, виплачених НАСК “Оранта” (дані про виплати відшкодувань іншими страховиками невідомі) склала 4,3 млн. грн. приватним особам і 0,7 млн. грн. юридичним особам. Страхова сума за одним об’єктом дорівнювала 2,5 тис. грн., а середня сума виплати за одним об’єктом становила 491 грн.(6)

Страхова сума у 2500 грн. покривала від 5% до 10% дійсної вартості застрахованого майна. Іншими словами, реальним страховим захистом ніхто з постраждалих у Закарпатті забезпечений не був.

Об’єкти екологічного страхування в Україні

Об’єкти екологічного страхування виступають як необхідний елемент страхових правовідносин, з приводу яких виникає і здійснюється узгоджена згідно договорів страхування система договірних відносин. Вони можуть розподілятися за своїми визначальними ознаками (ризиками) стосовно матеріальної відповідальності за:

а) майно, відносно його матеріальної вартості, як власності фізичних та юридичних осіб;

б) життя та здоров’я людей;

в) нанесення шкоди навколишньому природному середовищу.

Страховий інтерес наведених вище ризиків має майновий характер, базується на основі юридичного інтересу, який може проявлятися у різноманітних формах, за умови, що він не суперечить чинному законодавству та має вартість, грошовий вираз, який відноситься виключно до суб’єкта страхування (Страхувальника, Застрахованого).

В цьому зв’язку найбільш складною, об’ємною та недостатньо розробленою залишається на даний час комплекс страхових програм стосовно відповідальності за шкоду завдану навколишньому природному середовищу в результаті катастроф техногенного характеру, а також спричинених наслідками інтенсивного розвитку промислового виробництва, впровадженням нових енергомістких технологічних процесів, інтенсифікацією виробництва на застарілій виробничій базі без застосування природоохоронних заходів, промисловими розробками надр та вирубкою лісів тощо.

Їх причини та наслідки можуть носити глобальний характер і пов’язуватися, як з наслідками аварій на виробництві (безпосередні впливи), так і зі зміною навколишнього природного середовища та клімату в цілому - (непрямі впливи (парниковий ефект, кислотні дощі, ерозія і зсуви ґрунту, сольові сходження, буревії, повені, пожежі тощо).

Такі страхові програми вимагають розробки наступних визначень стосовно об’єктів страхування:

1) негативний вплив на оточуюче природне середовище може здійснюватися шляхом забруднення, виснаження або завдання шкоди природному об’єкту. Поняття шкоди допустимо застосовувати до суб’єкта права, а не по відношенню до предмету, з приводу якого виникають правовідносини. Необхідно говорити про шкоду власнику (користувачу) природного об’єкту, а не власне природному середовищу;

2) не повинно нормативно закріплюватися страхування з приводу завдання шкоди від негативного впливу оточуючого природного середовища, що забруднене внаслідок аварії або катастрофи;

3) екологічне страхування як економічний механізм забезпечення екологічної безпеки має відповідати концептуальним положенням стосовно сутності екологічної безпеки та враховувати механізм виникнення екологічної небезпеки;

4) розроблені законодавчі норми не повинні закріплювати страхування ризику відповідальності по зобов’язанням, що виникають в наслідок завдання шкоди життю, здоров’ю або майну осіб впливом саме природних об’єктів, забруднених внаслідок техногенних аварій та катастроф.

Деякі види та організаційно-правові форми страховиків – суб’єктів екологічного страхування

Найбільш поширеною організаційно-правовою формою страхових організацій в Україні на сьогодні є господарські товариства різних типів. В той же час, їх діяльність не завжди спрямована на проведення рівної конкуренції на ринках страхових послуг, що пов’язується, як це відмічено у Програмі розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки, з тенденцією його монополізації в інтересах окремих міністерств, фінансово-промислових груп або місцевих адміністрацій. Подібна практика індивідуальної роботи страховиків з окремими підприємствами або їх групами призводить до необхідності перестраховувати об’ємні ризики, як правило за кордоном, куди передається на сьогодні до 90% страхової премії від страхування авіаційних і морських ризиків, ризиків здоров’я осіб, які від’їжджають за кордон, до 60% - за “АВТОКАСКО”, до 50% - під час страхування великих майнових ризиків, що говорить про відносну слабкість страхових компаній України та не створює умов для накопичення потужних страхових резервів.