Сторінка
2

Класифікація страхування

Установлюється особливий порядок формування страхових резервів, які обчислюються окремо за кожним договором страхування з використанням методів актуарної математики. Доходи таких компаній у вигляді внесків за договорами страхування життя не підлягають оподаткуванню.

Довгостроковий характер зобов’язань за договорами страхування життя позначається на характері інвестиційної політики страховика. Він може дозволити собі значну частку довгострокових вкладень у загальному обсязі власних інвестицій. Це є можливим, завдяки тому, що договори страхування життя укладаються на довгий строк, а обов’язки з виплат страхувальникам, як правило, значно віддалені в часі, і крім того, піддаються досить точному прогнозуванню. А компанії, що приводять загальні види страхування (строк дії яких майже завжди не перевищує року), орієнтовані здебільшого на короткострокові високоліквідні інвестиції.

Особливі інвестиції можливості компанії зі страхування життя роблять унікальним їх становище на ринку капіталу: вони чи не єдині фінансові установи (за винятком пенсійних фондів), які задовольняють потреби економіки в дефіцитному капіталі для довгострокових інвестицій.

3. Назвати класифікацію за об’єктами страхування.

Класифікація за об’єктами страхування передбачає виокремлення трьох галузей:

- особистого страхування (об’єкти – життя, здоров’я і працездатність страхувальників або застрахованих). Включає 3 підгалузі:

1) страхування від нещасних випадків – індивідуальне та колективне страхування, страхування пасажирів, туристів;

2) медичне страхування – страхування здоров’я на випадок хвороби, безперервне страхування здоров’я.

3) Страхування життя – змішане страхування життя, страхування дітей, пенсій, весільне страхування.

- майнового страхування (об’єкти – майно в різних його видах і рухомі і нерухомі матеріальні цінності, грошові кошти, доходи);

- страхування відповідальності (об’єкт – відповідальність за шкоду, нанесену страхувальником життю, здоров’ю, майну третьої особи).

Цю класифікацію покладено в основу розробки всіх видів страхових послуг, що їх пропонують вітчизняні страховики.

Об’єкт страхування є вирішальним фактором, від якого залежить характер договору страхування і його основні умови: страхова сума, перелік страхових випадків, страхова премія, франшиза, термін дії договору, винятки, обмеження і т.д.

4. Класифікація за статусом страховика.

Така класифікація використовується здебільшого для забезпечення державного регулювання страхової діяльності (видання ліцензії, ведення державного реєстру страхових компаній тощо), контролю за страховиками, аналізу розвитку страхового ринку в інституційному і територіальному розумінні.

У цьому плані можна виокремити такі види страхування:

- комерційне – його здійснюють згідно з чинним законодавством, страхові компанії, створені у формі акціонерних товариств відкритого або закритого типу, повних, командитних товариств, товариств із додатковою відповідальністю.

В іноземних країнах комерційне страхування здійснюють також приватні страхові компанії.

- взаємне – його здійснюють товариства взаємного страхування.

- державне – його здійснюють спеціалізовані державна страхові організації.

5. Характеристика загальної класифікації страхування.

Вона є сукупністю елементів страхування за галузями, підгалузями і видами об’єктів. Названі елементи розташовуються таким чином, що кожний наступний є частиною попереднього в підпорядкованості від вищого – галузі до підгалузі й виду. Такий метод класифікації застосовується як до обов’язкового, так і до добровільного страхування.

Характерні особливості об’єктів покладено в основу розподілу страхування на галузі, серед яких виділяються: - майнове страхування;

- страхування рівня життя громадян;

- страхування відповідальності;

- страхування підприємницьких ризиків.

Об’єктами першої галузі є основні й оборотні активи. Страхування рівня життя громадян пов’язане з їхньою працездатністю, здоров’ям та життям. При страхуванні відповідальності об’єктами виступають зобов’язання страхувальників виконувати договірні умови з поставок продукції, погашення заборгованості кредиторами чи відшкодування матеріального або іншого збитку, якщо він був заподіяний іншим особам. При страхуванні відповідальності необхідне відшкодування за винного виплачує згідно із законодавством страхова організація. До об’єктів страхування підприємницьких ризиків відносяться потенційно можливі всілякі втрати доходів страхувальника, наприклад, втрати від простоїв устаткування.

6. Назвати принципи добровільного страхування.

Форма добровільного страхування реалізується через певні принципи.

По-перше, в ній застосовуються як законодавчі нормативи, норми, так і добровільні засади. В законодавчому порядку встановлюються об’єкти страхування, що підлягають добровільній формі та його найбільш загальні умови. По-друге, добровільність цієї форми страхування стосується лише страхувальників, бо страховик неправомірний відмовити від страхування об’єктів, якщо немає порушення законодавства.

По-третє, для добровільного страхування властиве неповне охоплення об’єктів, тому що не всі потенційні страхувальники бажають укласти страхування. По-четверте, на відміну від обов’язкового, добровільне страхування завжди діє в межах певного періоду, зумовленого договором. Саме в ньому чітко фіксується початок прав і обов’язків сторін, та дата їх припинення. По-п’яте, права і обов’язки сторін в добровільному страхуванні виникають лише у випадку обов’язкових виплат разового або періодичного страхових внесків, зразу ж після виплати першого з них. Якщо черговий внесок по довгостроковому добровільному страхуванню не виплачується, то дія договору припиняється.

По-шосте, обсяг страхового забезпечення по добровільній формі страхування встановлюється самим страхувальником. Якщо має місце страхування матеріальних об’єктів, то страхувальник може визначити величину страхової суми до верхньої межі – страхової оцінки майна.

7. Назвати принципи обов’язкового страхування.

Для обов’язкової форми страхування властиві декілька принципів.

По-перше, воно регулюється законодавчими актами, згідно з якими страховик зобов’язаний прийняти до страхування певний об’єкт, а страхувальники – вносити встановлені страхові платежі.

По-друге, для обов’язкової форми страхування властиве суцільне охоплення об’єктів, які законодавством віднесені до неї.

По-третє, принцип обов’язкової форми страхування є розповсюдженість її на об’єкти, що вказані в законі, без будь-яких дій страхувальника.

По-четверте, обов’язкове страхування передбачає відповідальність страхувальника за своєчасність і сплату страхових платежів у повному обсязі. Коли ж страхувальник з якихось причин порушує ці вимоги, страхові платежі стягуються за рішенням суду.