Сторінка
1
ПЛАН
1. Місце соціальної педагогіки в системі наук про людину.
2. Завдання і функції соціальної педагогіки.
3. Структура соціальної педагогіки.
4. Основні категорії та поняття.
5. Функції та завдання соціального педагога.
6. Посадові обов’язки соціального педагога.
7. Кваліфікаційна характеристика соціального педагога.
Соціальна педагогіка – це наука про соціально-педагогічні механізми становлення особистості в соціумі. Джерелами соціальної педагогіки є результати досліджень багатьох наук, які вивчають розвиток особистості: філософія, психологія, соціологія, етика, етнографія, історія і інші. Важливим питанням у розвитку соціальної педагогіки виступає питання співвідношення між соціальною педагогікою і соціальною роботою.
У сучасній педагогічній науці розрізняють наступні підходи до відповіді на це питання:
1) соціальна педагогіка розглядається як складова частина соціальної роботи. Так, у США і ряді країн Європи не існує професії “соціальний педагог”. Тут соціальна робота розглядається як професійна діяльність з надання індивідам, групам допомоги з метою посилення або повернення їм здатності нормального соціального функціонування;
2) соціальна педагогіка виступає більш загальною і містить соціальну роботу як складову. Наприклад у Німеччині в багатьох землях існує професія “соціальний педагог”, яка передбачає надання освітньої та виховної допомоги;
3) соціальна педагогіка і соціальна робота співіснують як дві самостійні але суміжні дисципліни.
З наукової точки зору соціальна педагогіка – це наука яка вивчає процес соціального виховання усіх вікових та соціальних груп населення, інтегрує наукові досягнення суміжних наук і реалізує їх в практику соціального виховання.
Соціальна педагогіка як термін введена в обіг німецьким педагогом Дістервергом в середині 19 століття. Основоположники соціальної педагогіки Ноль і Боймер вважали, що соціальна педагогіка являє собою соціальну допомогу знедоленим дітям і профілактику правопорушень серед неповнолітніх. На думку німецького дослідника П.Наторпа соціальна педагогіка вирішує проблеми інтеграції усіх виховних сил суспільства з метою підвищення культурного рівня населення В Україні провідними теоретиками і практиками соціальної педагогіки традиційно вважалися А.С. Макаренко та В.О. Сухомлинський.
Предметом соціальної педагогіки є дослідження, організація та керівництво впливами соціального середовища на формування духовності людини, групи, суспільства в цілому предметом соціальної педагогіки є формування людини в соціумі:
1) формування самостійно діючої, моральної, гармонійної особистості, яка відповідає за вибір життєвого шляху, творчу реалізацію своїх здібностей у найрізноманітніших сферах (людина-людина, людина-праця, людина-природа, людина-суспільство, людина-сім’я, людина-здоров’я, людина-час, людина-моральність);
2) адаптація людини до соціокультурного середовища і середовища до людини;
3) виховно-освітня допомога соціальному становленню особистості, підтримка незахищеної особистості;
4) сприяння в критичних і екстремальних ситуаціях розвитку життєвих цінностей і відносин особистості.
Метою соціальної педагогіки є створення у соціумі умов для позитивного розвитку особистості, цілеспрямована гуманізація між-та надособових стосунків у суспільстві, гармонізація духовної та матеріальної структур в соціумі.
Основні завдання соціальної педагогіки:
1. Самостійне дослідження та узагальнення досягнень дотичних наук щодо процесу соціального формування особистості, групи, суспільства.
2. Створення умов в соціумі для духовного становлення, розвитку та реалізації в соціумі людини, групи, суспільства.
3. Організація гуманної, демократичної системи соціального виховання в суспільстві.
4. Розробка механізмів регуляції та корекції ставлення:
а) особистості до себе, іншої особистості, групи, суспільства, природи;
б) групи до особистості, суспільства, природи;
в) суспільства до особистості, групи, природи.
5. Дослідження перспектив розвитку соціальної педагогіки в нашій країні та за рубежем.
Прикладні завдання соціальної педагогіки:
1. Формувати в свідомості людини любові до ближнього і всього живого, добра, справедливості.
2. У випадку кризи ставити за мету вийти з неї, визначити шляхи виходу з цієї кризи, визначити мету життя, навчити людей спілкуванню.
3. Розвивати прагнення пізнавати навколишній світ, людину в ньому; розуміти унікальність, духовні та фізичні особливості, права і обов’язки людини в суспільстві.
4. Розвивати почуття власної гідності, самостійності і впевненості у собі.
5. Навчити людей вирішувати конфлікти опираючись на моральні та правові норми суспільних відносин, які діють у соціумі.
Функції соціального педагога у навчальному закладі:
1. Вивчення дитини, її стосунків у сім’ї, групі, колективі, стану в стадії конфлікту.
2. Надання допомоги дитині у випадку кризової ситуації.
3. Вивчення аналіз та у випадку необхідності корекція соціального виховання спрямованого на дитину.
4. Вивчення, узагальнення та пропаганда досвіду соціального виховання.
5. Координація та об’єднання зусиль спеціалістів та організацій здатних вирішувати проблеми дитини.