Сторінка
5

Сучасні тенденції розвитку соціологічної теорії

Ми можемо упорядковувати свою поведiнку на основi того, що було у минулому або передбачається у майбутньому.

Символи (знаки) дають можливiсть нам спiлкуватися один з одним.

Iнтеракцiонiсти звертають особливу увагу на те, що суспiльство не iснує "десь там", воно постiйно створюється та вiдтворюється вiд моменту у процесах наших дiй та взаємодiй один з одним.

Вони вважають, що реально iснують взаємодiючи iндивiди. I що деяким своїм - певним чином взаємодiючим сукупностям - ми даємо iмена типу: "Україна", "Росiя", "Сполученi Штати". I поводимось з ними як з об'єктами.

З точки зору iнтеракцiонiзму - суспiльства виникають саме завдяки цьому (що ми з чимось поводимось як iз таким об'єктом). Ми робимо їх реальними.

Це стосується також усiх груп,усiх органiзацiй, громад. Ми з ними поводимось як з об'єктами повсякденно.

Вiдночас повсякденна дiя кожної особи з iншими - перетворює її у соцiальну iстоту з певною особистiстю.

Люди вiдносяться один до одного та поєднують свою активнiсть тому, що вони є членами суспiльства й як такi набувають здiбностi це робити. В той же час iнтеракцiонiсти усвiдомлюють, що суспiльство передує iндивiдуальним членам: дiти народжуються у родинах, йдуть до школи, потiм до коледжей, потiм працюють у органiзацiях, бiльшiсть яких створена до того, як вони в них прийшли.

Суспiльство та iндивiд фундаментально пов'язанi один з одним. Кожен передбачає iншого, потребує його, й не iснує без iншого. Це двi сторони однiєї медалi.

Саме ми, люди придаємо людям, об'єктам, подiям певного значення. I оскiльки ми iнтерпретуємо реальнiсть й те, що вiдбувається в нiй, iнтеракцiо-нiсти вважають, що реальнiсть виробляється нами.

Iнтеракцiонiсти зауважують, що наш досвiд не має сенсу, поки наш розум його не знаходить.

Вiдомий нiмецький фiлософ i соцiолог Альфред Шютц писав так: "Усi факти - як факти - ми створюємо шляхом iнтерпретацiї подiй".

З точки зору iнтеракцiонiстiв ми реiфiкуємо (уречовляємо) соцiальне життя. I тому вони стверджують, що наш соцiальний свiт є сконструйованою реальнiстю.

" Кар'єра, що вимагає на нас". " Кар'єра " не є реальнiстю, але, дiючи, людина перетворює її у реальнiсть (мотивацiя). Iнший приклад - ставлення клеркiв до встановлених процедур дiї ("плюси (+)" та "мiнуси (-)" бюрократiї - адекватнiсть або неадекватнiсть процедур).

Уречевленi процедури стають на шляху постепу, коли вони перестають бути функцiональними.

Найбiльш поширеною позитивною оцiнкою iнтеракцiонiзму є визнання його заслуги, як кажуть, у поверненнi до соцiологiї людини.

Саме iнтеракцiонiсти фокусують увагу на тому, що люди - це дещо бiльше, нiж роботоподiбнi iстоти, якi проходять через життя просто виконуючи правила та соцiальнi ролi.

Iнтеракцiонiсти розглядають людей як таких соцiальних iстот, що надiленi здатнiстю до мислення. Через взаємодiї один з одним люди опановують знаки та значення, що дозволяє їм втручатися з подiї соцiального життя i впливати на свої долi.

Саме з iнтеракцiонiстської точки зору люди здатнi не тiльки iнтерпре-тувати ситуацiї, оцiнювати їх переваги та вади, але й робити серед них свiй вибiр.

Якщо казати коротко, то саме iнтеракцiонiсти дали поштовх до створення у соцiологiї образу людей, як активних iстот, що конструюють соцiальну реальнiсть, а не як пасивних iстот, що просто реагуть на вимоги соцiальних реалiй.

Водночас, iнтеракцiонiзм має свої обмеження. Люди не є абсолютно вiльними у формуваннi своїх дiй у повсякденному життi.

Бiльшiсть наших дiй спрямовуються системами значень, вироблених ранiше культурою та соцiальними iнститутами. Але деякi iнтеракцiонiсти переменшують ту роль, яку культура i соцiальнi iнститути вiдiграють у нашому життi.

Вiдповiдно, критики iнтеракцiонiзму пiдкреслюють, що iнтеракцiонiзм може сприяти перебiльшенню значення безпосередньої соцiальної ситуацiї.

Фокусуючи увагу на подробицях мiжособових взаємодiї, iнтеракцiонiсти часто не помiчають тих зв'язкiв, що мають мiсце мiж рiзними епiзодами взаємодiй.

Якщо казати коротко, то можно вiдмiтити, що для iнтеракцiонiзму важно вiдобразити адекватно великомасштабнi аспекти органiзацiї суспiльства та вiдносини мiж рiзними суспiльствами.

Головна увага фокусується на суб'єктивних аспектах людської поведiнки i на тому ситуативному контекстi, у якому вона відбувається.

Що ж стосується об'єктивних реалiй соцiального життя - таких, наприклад, як нерiвний розподiл у суспiльствi богатства, влади i престижу, - iнтеракцiонiсти їми або нехтують, або приймають як такi, що не викликають питань.

За останнi десятирiччя деякi iнтеракцiонiсти робили спроби включити до цього пiдходу структурнi та великомасштабнi компоненти суспiльного життя, але цi спроби ми будемо розглядати пiзнiше, коли будемо вивчати вiдповiднi соцiальнi об'єкти.

Висновки

У сучаснiй соцiологiї найчастiше видiляють три основних теоретичних пiдходи: функцiоналiстський, конфлiкцiонiстський та iнтеракцiонiстський. Розглянемо сучасні тенденції розвитку соціологічної теорії.

Структурно-функцiональний - або просто функцiона­лiстський пiдхiд сформувався у серединi нашого сторiччя в основному спираючись на iдеї двох з класикiв соцiологiї, а саме англiйця Герберта Спенсера та француза Емiля Дюркгейма, якi притримувались великомасштабного - тобто макросоцiального - погляду на соцiальне життя.

Основну iдею цього пiдходу коротко можна сформулювати так: суспiльство як соцiальна система. Що мається на увазi? Функцiоналiсти виходять з погляду на суспiльство як певну систему, поєднання таких частин, що складають єдине цiле.

Функцiоналiсти намагаються зробити двi речi:

-- встановити зв'язки частин суспiльства iз суспiльством у цiлому,

-- та встановити зв'язки кожної окремої частини суспiльства з iншими його частинами. Такi iнститути як сiм'я, релiгiя, економiка, держава, освiта належать до найважливiших складових частин кожного суспiльства.

Функцiоналiсти розглядають структурну побудову соцiальних iнститутiв подiбно до того, як бiологи розглядають структурну побудову органiв тiла.

Функцiоналiсти вважають, що високий ступiнь згоди з'єднує суспiльство, перетворюючи його у добре згуртовану одиницю, тому що забезпечує основу для соцiальної iнтеграцiї та стабiльностi. А у стабiльному суспiльствi бiльшiсть людей шляхом процесу соцiалiзацiї приходить до прийняття правил свого суспiльства, й переважна частина членiв суспiльства звичайно живе за цими правилами.