Сторінка
1
ПЛАН
1. Особливості соціального діагнозу сім’ї.
2. Методика діагностики сім'ї.
3. Діагностування сім’ї на рівні її підсистем.
4. Документування результатів соціального діагнозу сім’ї.
1. Особливості соціального діагнозу сім’ї.
Сім’я — мала соціальна група, заснована на шлюбі, кровній спорідненості або індивідуальних потребах людей в союзі один з одним. Її відрізняють єдина економічна основа, спільність побуту, взаємозалежний спосіб життя її старших і молодших членів, певна структура ролей і норм взаємодії, емоційно-етичні зв’язки, відносини допомоги, підтримки і захисту.
Сім’я — базисна основа первинної соціалізації особи. Саме з сім’ї починається процес засвоєння дитиною суспільних норм і культурних цінностей. Соціологічними дослідженнями виявлено, що вплив сім’ї на дитину сильніший, ніж вплив школи, вулиці, засобів масової інформації. Отже, від соціального клімату в сучасній сім’ї, духовного і фізичного становлення в ній дітей найбільшою мірою залежить успішність процесів розвитку і соціалізації дитини.
Діючи на користь дитини, соціальний педагог покликаний надавати необхідну допомогу і підтримку сім’ї. В його задачі входить:
- встановлення контактів з сім’єю;
- виявлення проблем і труднощів в сім’ї;
- стимулювання сім’ї і окремих її членів до участі в спільній діяльності;
- надання посередницьких послуг у встановленні зв’язків з фахівцями — психологами, соціальними працівниками, лікарями, юристами, а також з представниками органів влади, громадськістю.
Соціальний педагог забезпечує суспільне визнання і суспільну підтримку сім’ям, які добре виховують своїх дітей, використовує індивідуальні методики роботи з сім’ями, які потребують особливої допомоги (сім’ям «групи ризику», багатодітним, неповним і ін.), сприяє розвитку сімейно-сусідських форм кооперації і взаємодопомоги на основі здійсненні грунтовного соціального діагнозу.
Насамперед слід визначити типологію сімейної структури:
- за ступенем емоційної духовної єдності – згуртовані (інтегровані) та роз’єднані (дезінтегровані);
- за характером психологічної й ціннісно-орієнтаційної єдності – гармонійні і дисгармонійні сім’ї;
- за ознакою комунікативних установок членів – прагматичні та альтруістичні;
- за критерієм соціального положення сім’ї – гомогенні(подружжя з однієї соціальної сходинки) і гетерогенні (походять з різних соціальних груп, каст, класів);
- за критерієм просторово-територіальної локалізації – патрилокальними, матрилокальними, які проживають самостійно;
- за кількістю дітей;
- за кількістю і характером комунікативних зв’язків – відкриті та закриті;
- за характером розподілу влади – єдиновладні та демократичні.
За критерієм влади розрізнюють:
- патріархальні та матріархальні сім’ї;
- партнерська сім’я – з сумісним обговоренням сімейних рішень.
Сучасний етап розвитку західного суспільства показує, що сім’я докорінним чином змінена. Це зумовлене цілою низкою обставин економічного і культурного характеру. Соціологи серед них називають:
- зростання економічної незалежності жінок та їх активне включення в трудову діяльність (що викликає прагнення жінок до більшої самостійності, перегляду традиційної структури сімейних відносин, до змін традиційних функцій сім’ї, рівноправ’я з чоловіками у прийнятті рішень, у контролі над видатками і майном сім’ї);
- утворення двох центрів життя – праці і дому (раніше професійна діяльність і домашнє господарство існували в єдності, в межах однієї сім’ї);
- винахід надійних контрацептивних засобів проти запліднення.
Ці та інші причини викликами появу різного роду тенденцій розвитку сучасної сім’ї. До них належать:
- зростання розлучень (абсолютне і відносне);
- зростання кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;
- зменшення середньої тривалості шлюбу;
- проживання подружніх пар без оформлення шлюбу;
- зменшення кількості членів сім’ї та народжуваності дітей з наступним постарінням населення;
- збільшення кількості одиноких людей, які не беруть шлюб;
- зменшення кількості повторних шлюбів.
2. Методика діагностики сім'ї.
Діагностика сім’ї - постійно присутній елемент діяльності соціального педагога. Враховуючи складність проблем, необхідна система періодичного збору, узагальнення і аналізу соціально-педагогічної інформації про процеси, що протікають у сім’ї, ухвалення на цій основі стратегічних і тактичних рішень.
Основне призначення діагностики і моніторингу (як системної форми) - складання висновку про стан конкретної сім’ї і тенденції, властиві сім’ям, що обслуговуються соціальним педагогом. Діагностичні методики, що використовуються, традиційні: спостереження, анкетування, опитування, тестування і т.д. На основі одержаної інформації здійснюється диференціація сімей, що дозволяє розробити стратегію і тактику соціально-педагогічної роботи відносно конкретної сім’ї і з сім’ями загалом, забезпечити адресність і результативність соціально-педагогічної підтримки і допомоги.
Основні принципи моніторингу:
- достовірність, повнота, системність інформації;
- оперативність отримання відомостей і їх систематична актуалізація;
- співставлення одержуваних даних, яке забезпечується єдністю вибраних позицій при зборі і аналізі інформації;
- поєднання узагальнюючих і диференційованих оцінок і висновків.
Сутність соціально-педагогічного моніторингу сім’ї полягає в комплексному використовуванні всіх джерел даних про процеси і події сімейного життя, що носять як природний характер (інформація, пропонована членами сім'ї за власною ініціативою; безпосередній і опосередкований нагляд, твори і графічні роботи дітей про сім’ю і т.д.), так і одержані в ході спеціально організованого дослідження (опитування, анкетування, метод експертних оцінок, біографічний метод, психологічні методики на виявлення показників внутрісімейних відносин і т.д.).
Важливу роль в здійсненні соціально-педагогічного моніторингу грає уміння соціального педагога систематизувати збір інформації і одержані результати. Способів систематизації може бути декілька.
3. Діагностування сім’ї на рівні її підсистем.
Оскільки сім'я — це складна система, соціальний педагог бере до уваги підсистеми усередині сім'ї, відношення між індивідами і підсистемами
1 2