Сторінка
4
Ций висновок орiєнтує конфлiкцiонiстiв на аналiз розподiлу у суспiльствi тих ресурсiв, якi дають тим, хто їми володiє, ту чи iншу владу.
Наприклад, конфлiкцiонiсти вважають те, що вiдбулося з американськими аборигенами, було невiдворотним, тому що бiлi поселенцi були чисельнiшими, багатшими i мали набагато бiльш досконалу зброю. При такому спiввiдношеннi ресурсiв, бiлi поселенцi - з точки зору конфлiкцiонiстiв - були просто приреченi на те, щоб захопити землi i надра iндiанцiв i мало що дати їм натомiсть.
З позицiй конфлiкцiонiзму дивно не те, що релiгiйнi та моральнi переконання бiлих поселенцiв їх не зупинили, а дивно те, що iндiанцi не були знищенi повнiстю.
Третє з основних припущень конфлiкцiонiзму полягає втому, що цiнностi та iдеї розглядаються не як засоби солiдарiзацiї усього суспiльства, а як знаряддя певних соцiальних груп, що використовують їх для досягнення своїх власних, групових цiлей.
З точки зору конфлiкцiонiстiв консенсус стосовно цiнностей суспiльства є функцiєю. Вони вважають, що ожновладцi примушують тешту населення до поступливостi i згоди.
У бiльшостi випадкiв конфлiкцiонiсти характеризують iдеї як вiдображення групових iнтересiв. Особливо це стасується iдей економiчних, полiтичних та правових.
Двi течi ї у конфлiкцiонiзму: "критична" та "аналiтична".
Окресленi вище основнi елементи конфлiкцiонiстських теорiй є загальними практично для усiх їх прибiчникiв.
В той же час серед конфлiкцiонiстських концепцiй вирiзняються двi досить рiзнi традицiї.
Найбiльш суттєвi вiдмiнностi цих традицiй полягають у двох аспектах.
По-перше, у їх уявленнях про суспiльнi науки. По-друге, у їх поглядах, що до можливостi або неможливостi викорення соцiальних конфлiктiв. Детальнiше це можна охарактеризувати таким чином. Представники однiєї з цих течiй у конфлiкцiонiзмi вважають, що у кожного спецiалiста у галузi суспiльних наук є моральний обов'язок займатися критикою суспiльства. Одночасно вони вважаєть, що у суспiльних науках неможливо вiдокремити аналiтичнi судження вiд оцiнних суджень або факти вiд цiнностей.
Крiм того, теоретики цього напрямку у бiльшостi подiляють ту точку зору, що може скластися суспiльство, у якому вже не буде iснувати пiдгрунтя для соцiальних конфлiктiв. У цьому вiдношеннi цих теоретикiв нерiдко називають утопiстами.
Представники другої течiї у конфлiкціонiзмi, навпаки, вважають конфлiкт невiд'ємною та постiйною властивостю суспiльного життя.
Вони також вiдкидають iдею про те, що висновки суспiльних наук завжди цiнностно навантаженi. Прибiчники цiєї течiї у конфлiкцiонiзмi спрямовують свої зусилля на побудову суспiльних наук за тими самими канонами об'єктивностi, за якими функцiонують природничi науки.
Цю течiю у конфлiкцiонiзмi найчастiше називають аналiтичною.
Спецiалiсти з iсторiї соцiологiї, що дослiджують походження сучасних теоретичних концепцiй, вiдзначають, що перша - критична - течiя у конфлiкцiонiзмi має своїм джерелом працi Карла Маркса. До цiєї течiї найчастiше вiдносять сучасний захiдний марксизм, теорiї франкфуртської школи та працi американського соцiолога Райта Мiлса.
До другої течiї у конфлiкцiонiзмi - аналiтичної - найчастiше зараховують таких вiдомих соцiологiв як нiмець Ральф Дарендорф, та американцi Л'юiс Козер i Рендел Колiнз.Iсторики соцiологiї вважають, що вплив Маркса на цю течiю також безсумнiвний, але найглибша наступнiсть тут виявляється до праць Макса Вебера.
З сучасної точки зору конфлiкцiонiстський пiдхiд збалансовує функцiоналiстськi теорiї. Тобто функцiоналiзм i конфлiкцiонiзм розглядаються як додатковi пiдходи, в тому розумiннi, в якому додатковим є процеси функцiонування та розвитку.
Як вiдомо, - функцiонування це таке здiйснення процесiв у системi, яке забеспечує збереження її iстотних якостей.
I навпаки, розвиток - це таке здiйснення процесiв у системi, яке забезпечує змiну її iстотних якостей.
З погляду таких соцiологiв, як Ральф Дарендорф та Герхард Ленскi функцiоналiстська та конфлiкцiоналiстська теорiї - це два "обличчя" однiєї й тiєї ж реальностi, iї двi сторони. Одна - це стабiльнiсть, гармонiя та згода, а iнша - це змiна, конфлiкт та примус.
Соцiологи прикладають немало зусиль для поєднання цих двох пiдходiв, тому що обидва вони є макросоцiологiчними.
Суттєвим доповненням цих макросоцiологiчних пiдхдiв є пiдходи мiкро-соцiологiчнi.
Основний з них - iнтеракцiонiстський.
4. Інтеракціонізм в сучасній соціологічній теорії
Крiм тих питань, що розглядаються у макросоцiологiчних концепцiях, сучасних соцiологiв турбує й зовсiм iншi питання.
Наприклад, " Як iндивiд та суспiльство зв'язанi один з одним ? Як люди можуть створювати, зберiгати та змiнювати суспiльство, й в той же час формуватися цим суспiльством ? I яким чином люди впливають один на одного, безпосередньо об'єднуються та роз'єднуються один з одним ?"
Такi питання знаходяться у центрi уваги iнтеракцiонiстського пiдходу, який ще називають знаковим, символiчним (Symbolic) iнтеракцiонiзмом.
Його головний архiтектор - вiдомий американський соцiолог Джордж Герберт Мiд. Лекцiї, якi вiн читав у Чикагському унiверситетi мiж 1893 та 1931 роком були зiбранi iз студентських записiв у книгу "Розум, Я (самiсть) та Суспiльство" ("Mind, Self and Society") в 1934 роцi.
Знаки - Людськi iстоти здатнi створювати та використовувати знаки (символи (Symbols))
Визначити, що таке знаки, дуже коротко можна таким чином: Знаки - це що-небудь, що суто соцiально стає чимось iншим. Знаки можуть мати рiзнi форми - слова, жести, медальйони, предмети одягу,татуювання та iнше. Наша можливiсть користуватися символами має принципове значення. За допомогою символiв ми можемо уявляти свiт у думцi, чисто розумово, й тому ми не обмеженi умовами "тут" i "тепер", як обмеженi звiрi.
Завантажити реферат