Сторінка
6
Цей аналіз географічних, природних, історичних і економічних характеристик українського узбережжя Чорного моря показує, що в сучасному контексті побудови української державності та її інтеграції до міжнародної спілки існують можливості реального розвитку цього регіону. Саме пошуки повинні надати базу для визначення стратегії й тактиці зваженого альянсу регіональних, національних і міжнародних інтересів України на підставі використання природних, матеріальних, технічних, трудових, інтелектуальних і культурних ресурсів. Саме ця оптимізація дозволить поліпшити соціально-економічну ситуацію регіону. Вважаючи, що українське узбережжя Чорного моря – це, з однієї сторони, морські двері України до мирової співдружності, а з іншої – унікальна екосистема „земля-вода” на півдні України, при розробці програми благоустрою цієї території необхідно максимально врахувати її геополітичні переваги, не проти користі перевагам екологічним. Одним з більш значимих пріоритетів у розвитку українського узбережжя Чорного моря є приведення до справи його рекреаційного потенціалу і, як слідство, розвиток туристичного сектору.
Українське узбережжя Чорного моря уявляє собою значний потенціал для розвитку різноманітних видів туризму. Специфіка узбережжя створює дуже приємні умови для перебування, в подробиці, у відношенні його транспортної наявності не має рівних у можливостях для розвитку міжнародного морського туризму для жителів України, Росії, Середземномор’я, Середнього Сходу та інших регіонів світу. Цей регіон може стати полігоном для розташування центрів й інфраструктури, які обслуговують міжнародну торгівлю, що стимулює розвиток ділового туризму. Розрахунки показують, що максимальні можливості прийому туристів у регіоні складають 1,5 млн чол./рік, плюс 5 млн випадкових туристів (тільки на уік-енд). Тобто, і при рівні в 2 рази нижче цих цифр потенціал для розвитку туризму в регіоні дуже великий
Туристичний потенціал Миколаївській області засновується на мішаному кліматі „степ-море”, а також на існуванні мінеральних і грязевих джерел.
Херсонська область в субрегіональному розподілу характеризується кліматичними і курортними ресурсами, заснованими на використанні узбережжя, мілководних бухт, гарячих та грязевих джерел.
Одеська область, яка має спільні кордони з Молдовою, Румунією, Болгарією і Туреччиною, займає територію Північно-західного Причорномор’я від устя ріки Дунай до Тілігульського лиману (морське узбережжя по області 300 км). Загальна площа 5,5% території України. Головна особливість – приморське та прикордонне положення, широкий вихід до Азовсько-Чорноморського басейну, Дунаю, Дністру, Дніпру. За це водні шляхи дозволяють розширити економічні зв’язки з Центральною і Східною Європою. Особливість природно-ресурсного потенціалу області складає в наявності великого і різноманітного рекреаційного і курортного потенціалів: приємного клімату, моря, лікувальних грязей і рапи лиманів, піщаних пляжів, мінеральних вод, історико-культурних цінностей. Єдиний характер природного потенціалу регіону, з точки зору його значення для сфери організації відпочинку і туризму, засновується на виключних характеристиках, представленими узбережжям Одеської області. Це узбережжя включає до себе елементи, дуже сприятливі для розвитку оздоровчого туризму: лікувальна морська вода, природні пляжі, гарячі джерела, специфічні кліматичні умови (клімат „степ-море”). Природними ресурсами, які використовуються у лікувальній сфері, є глина і мінеральні води (представлені як кількісно, так і якісно). За своїм туристично-рекреаціїним потенціалом Одеська область займає одне з провідних місць в Україні. В регіоні налічується майже 800 туристичних та курортно-оздоровчих установ і закладів, які приймають і обслуговують туристів та відпочиваючих. Зокрема, це 50 санаторно-курортних установ, 47 дитячих оздоровчих закладів, 570 туристичних баз та баз відпочинку, понад 100 готельних господарств, де можна одночасно розташувати понад 104 тисячі осіб. На території області розташовані 92 природно-заповідні зони, у тому числі державного значення – Дунайський біосферний заповідник, Дунайські і Дністровські плавні, ландшафтний парк „Тілігульський”, ботанічний сад Одеського Національного університету ім І.І. Мечникова, 19 парків-пам’ятників садово-паркового мистецтва і т.д.
Українське узбережжя Чорного моря, не враховуючи Крим, навіть в нестабільних соціально-економічних умовах приносить 17% доходів від туристичного сектора країни. Однак, це не гарантує, що в умовах організації й інтенсифікації економічних процесів в цьому напрямку (як то наявність швидких і значних інвестицій, здійснення державою протекціоністських заходів, підвищення рівня незалежності економічних агентів у сфері туризму та відпочинку, підвищення ступеню відкритості економіці, майже для іноземного капіталу і т.д.), досягнення позитивних соціальних ті економічних результатів. Необхідні добре продумані стратегічні рішення, а також міри практичного і тактичного характеру. Отже для цього можливості розвитку сфери туризму та відпочинку повинні бути вивчені у більш широкому контексті регіональних економічних політик. Саме ці орієнтири, які існують у проекті урядової програми економічного і соціального розвитку українського узбережжя Чорного моря.
Висновки
Отже, проаналізувавши ситуацію в туристичній галузі України, можна виокремити її головні проблеми та спробувати знайти альтернативний шлях виходу з кризи. Звичайно, незалежно від рівня фахової підготовки, на сьогоднішній день є декілька речей, очевидних, мабуть, кожному громадянинові України. Найважливіше з них – аби досягти успіху слід докласти загальних зусиль до розв’язання проблеми. Це мають бути не лише викладені на папері думки законодавців з приводу того, якою б вони хотіли бачити галузь туризму у майбутньому, а конкретні вчинки з їх боку. І починати слід не тільки з економічних та законодавчих нюансів. Так, на сьогодні можна говорити про деяке покращення загальної ситуації. Так, спостерігається певна зацікавленість іноземних інвесторів. Розпочато реконструкцію ряду готелів; почала свою діяльність з розвитку туристичної галузі міжнародна організація TACIS; британський фонд “Ноу-хау”; декілька мільйонів доларів вкладено в розвиток туризму Одещини.
Регулювання туристської діяльності повинне поєднувати в собі саморегулювання, засноване на законах вільного ринку, і державне регулювання в особливо важливих питаннях і, зокрема, що стосуються законотворчості. Проте дуже жорстке державне регулювання і велика кількість законів можуть привести до підвищення цін, обмеження асортименту, зниження інновацій і конкуренції у галузі міжнародного туризму.
Завантажити реферат