Сторінка
1

Подільський економічний район

План характеристики регіону

1. Територіальна структура, галузі спеціалізації, природні та економічні передумови розвитку.

2. Промисловий комплекс району, його галузева структура, сучасний стан розвитку та особливості розміщення галузей.

3. АПК, його основні галузі, сучасний стан розвитку, природні передумови та перспективи розвитку.

4. Транспортний комплекс району, його галузева структура, сучасний стан та перспективи розвитку.

5. Соціальний комплекс району, його значення, галузева структура, сучасний стан та перспективи розвитку.

6. Основні проблеми розвитку економіки та оптимізації галузевої структури району.

1. Подільський район включає три області Правобережної України: Вінницьку, Тернопільську і Хмельницьку.

Поділля - чудовий край м'яких чарівних пейзажів височинної лісостепової рівнини. Край золотих пшеничних нив, мальовничих річкових долин, заливних луків, численних балок та рівчаків, що поросли лісами. Край запашного різнотрав'я Подільських Товтр, дивної своєю красою долини ріки Смотрич, притоків Дністра, численних пам'яток історії та природи.

Територія району становить 10% території України; у ньому проживає близько 9% її населення, виробляється 7,6% валового внутрішнього продукту, 4,8% промислової та 14,7% сільсько­господарської продукції країни. Його транспортно-географічне положення досить сприятливе. Район межує з найбільш економічно розвинутими регіонами України – Київським(Центральним), Придніпровським, Карпатським, Причорноморським. Правда, віддаленість від зарубіжних країн дещо ускладнює розвиток міжнародних контактів Поділля. Однак через його територію проходять магістральні міжнародні залізничні та автомобільні шляхи, які з'єднують район з іншими країнами Європи.

Важливим фактором соціально-економічного розвитку району є його інтегральний, перш за все природо- і трудоресурсний потенціал. У цілому ж за масштабами інтегрального потенціалу Поділля займає серединне положення в ієрархії регіонів України. За своєю структурою інтегральний потенціал дещо обмежений. Тут зосереджені досить одноманітні мінеральні ресурси, незначне поширення мають ліси. Не може зрівнятися з провідними районами і науково-технічний потенціал Поділля, помітно примножений в останні десятиліття.

Цілісність та відносну однорідність району визначає головним чином його географічне положення. Майже повністю, за винятком крайньої північно-західної частини, Поділля розташоване в одній – лісостеповій - природно-географічній зоні. Це зумовило однотипність його природних умов і ресурсів. Основна частина Поділля належить до Подільської височини. Це зумовило інтенсивний розвиток таких несприятливих природно-техногенних процесів, як змив та ерозія, на заході - карст, у долині р. Дністер - підтоплення.

Клімат тут помірно континентальний, з м'якою зимою та теплим і вологим літом. Середня температура січня –4оС -6°С, липня + 18°С +20°С. Опади розподіляються нерівномірно. Вони зростають від 500мм у південно-східній до 600мм у північно-західній частині.

На Поділлі густа річкова сітка. Тут близько 400 річок довжиною більше 10 км, багато озер та невеликих водосховищ. Основні ріки належать до басейнів Дніпра, Дністра, Прип'яті та Південного Бугу. Це один із небагатьох районів України з таким розмаїттям басейнової орієнтації річок. Така своєрідна гідрографія визначається тим, що Поділля розташоване на одному з основних водороздільних плато Правобережної України.

Природно-ресурсний потенціал тут достатньо різноманітний і, за винятком мінеральних та лісових ресурсів, потужний. Він представлений земельними, агрокліматичними, водними, рекреаційними, і, в значно меншій мірі, лісовими і мінеральними ресурсами. Основне багатство Поділля - земля. Більше половини земельних ресурсів складають цінні чорноземи. Як і всюди, в лісостепу, питома вага розораних угідь досягає місцями 70-75%.Частка природних кормових угідь - пасовищ та сіножатей - невелика. Мінеральні ресурси представлені, переважно, численними родовищами сировини для виробництва будівельних матеріалів. Міжрайонне значення мають цінні кам'яні облицювальні матеріали (граніти), високоякісні каоліни, цементна сировина.

Запаси лісових ресурсів тут невеликі і мають переважно природоохоронне та рекреаційне значення. Під лісом зайнято приблизно 8% площі району. Основні породи - граб, дуб, ясен, липа та ін.

За винятком найпівденніших окраїн, район належать до відносно водозабезпечених. Тут значні запаси поверхневих і особливо підземних вод.

Заселення краю, формування його демографічного потенціалу проходило під великим впливом не лише природних умов, але й історичних особливостей розвитку. Історична доля Поділля дуже складна. Уперше край починає згадуватися у літописах та інших історичних документах з початку нашого тисячоліття. Причому до XIX ст. його називали Пониззям. Упродовж століть окремі території району перебували під владою різних держав: Польщі, Литви, Туреччини, України. Однак історична розрізненість областей не вплинула на господарське освоєння Поділля, не змінила способу життя його мешканців. Зараз населення Поділля становить 4,5 млн.чол. Національний склад однорідний, українці складають більше 92% жителів. Район історично сформувався як один із щільно заселених в Україні. Тут густа мережа сільських поселень. Рівень урбанізації невисокий. Питома вага міського населення нижча від середнього показника по Україні (46,4%). Міст на Поділлі відносно небагато. У народному господарстві зайнято близько половини населення, серед них переважають зайняті у сільському господарстві. За цим показником Поділля випереджає усі інші регіони країни. Якщо в промисловості тут зайнято 7% від усіх зайнятих у цій галузі, то в сільському господарстві - 14% від усіх працівників цієї галузі в Україні. Така структура зайнятості зумовлює і деякі особливості інтегрального потенціалу району. Крім значної природно-ресурсної складової, у ній важливе місце займає виробничий, перш за все сільськогосподарський потенціал. Відносно невелика кількість наукових, навчальних та культурних центрів республіканського значення відобразилась на недостатньому розвитку його науково-технічного та інтелектуального потенціалу.