Сторінка
2

Нафтопереробна, нафтова і газова промисловість України

Розміщення підприємств важкої індустрії, де витрати на паливо становлять значну частку собівартості готової продукції, значно залежить від забезпеченості паливом. Переробка палива – основа формування промислових комплексів, особливо нафто- і вуглехімічних. Велику роль відіграє паливо як чинник формування промислових районів. Вплив його тим більший, чим потужніші запаси і вищі техніко-економічні показники ресурсів палива. Дешеве паливо сприяє розвитку паливомістких виробництв, впливає на спеціалізацію господарства району. Крім того, паливо використовується в енергетиці і є сировиною для виробництва різноманітних цінних продуктів. Наприклад, з нафти виробляють не лише паливні матеріали, а й різні масла та мастила, пластмаси, синтетичні волокна, добрива, а з природного газу – синтетичні спирти і білкові препарати, сірку. Вугілля є цінною сировиною для виробництва пластмас, бензину та інших продуктів.

У структурі промисловості України на частку паливної припадає 15% вартості основних фондів і майже 8% середньорічної численості промислово-виробничого персоналу, 11% вартості промислової продукції.

У 50-80-х роках в Україні видобуток палива, особливо газу, поступово зростав. У структурі споживання палива почала знижуватись частка вугілля і нафти і зростати – газу. У 80-ті роки частка газу в структурі паливного балансу поряд з нафтою також почала знижуватись. Загалом видобуток палива в Україні зростав до 1987 року. Однак останніми роками абсолютні його розміри почали спадати переважно внаслідок погіршення гірничо-геологічних умов видобутку вугілля в Донбасі, нестабільності роботи вугільної, нафтової і газової промисловості, важкого фінансового становища країни вцілому.

Збільшення витрат на видобуток і транспортування палива потребує обгрунтування економічної доцільності розробки тих чи інших родовищ. Для їх визначення в енергоекономічних розрахунках використовують показники кінцевих втрат, які дають змогу визначити в розрізі України та її економічних районів суспільно виправданий верхній рівень витрат на виробництво окремих видів палива. За кінцевими витратаим встановлюють рівень енергозабезпечення України в цілому та її окремих економічних районів.

У розміщенні паливної промисловості відбуваються зміни, що пов`язано із завершенням виробітку одних родовищ та відкриттям і розробкою інших.Більш рівномірному її розміщенню сприяли створення вугільної промисловості у Західному регіоні України, нафтової і газової – у Східному, буровугільних родовищ – у Черкаській та Житомирській областях. Підприємства Подільських, Південних областей та АР Крим працюють на привізному вугіллі.

Вдосконалення паливного балансу України пов`язане із значною диференціацією рівнів забезпечення паливом окремих регіонів. У перспективі вирішуватиметься подвійне завдання: вдосконалення галузевої і територіальної структури паливного балансу та реконструювання розміщення основних споживачів палива, тобто зниження енергомісткості матеріального виробництва в енергодефіцитних районах для збалансованого видобутку і споживання палива в регіональному плані. Вдосконалення структури паливного балансу означає, що в перспективі для західних і південних регіонів України найекономічнішими будуть електроенергія АЕС, а для східних регіонів – вугілля Донбасу.

Нафтова промисловість

Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками, хоча потенційні можливості видобутку нафти значно більші. Внаслідокпевного вичерпання нафтових родовищ у старопромислових західних районах поряд з пошуками і видобутком нафти у східних районах ширше розгортається геологічна розвідка шельфової зони Чорного і Азовського морів, а також Причорноморської низовини, де останніми роками видобувають промисловунафту.

Нині перше місце за видобутком нафти посідає Лівобережна частина України, де працюють нафтогазові управління в Чернігівській області на базі Гнідинцівського та Прилуцького родовища, у Сумській – на основі Охтирського і Качанівського, у Полтавській – на базі Сагайдацького, Зачепилівського, Радченківського родовищ. Тут видобувають більшість нафти України. На другому місці Прикарпатська нафтогазоносна провінція, де працють нафтогазовидобувні управління – Бориславнафтогаз і Долинонафтогаз. Поки що масштаби видобутку нафти тут невеликі через вичерпність запасів і недостатній рівень пошукових робіт.

Собівартість видобутої в україні нафти відносно висока, оскільки видобуток її найпрогресивнішим фонтанним способом майже припинився. Для підтримання її високого пластового тиску практикують закачування у законтурні горизонти гарячої води, пари, хімічних реагентів, що дає змогу збільшити видобуток нафти до 60-70%. Вартість нафти у районах споживання значною мірою визначається витратами на її транспортування, що залежить від діаметру трубопроводу, вмісту в сирій нафті парафіну, потужності нафтоперекачувальних станцій. Останніми роками визначилася тенденція до подорожчання нафти, що пов`язано з ускладненням умов її видобутку та експлуатації більшості родовищ. Разом з тим будівництво нафтопереробних підприємств в районах споживання нафти і нафтопродуктів має ряд переваг, оскільки сприяє різкому зменшенню перевезень нафтопродуктів незалежно від способу транспортування сирої нафти (зберігання сирої нафти обходиться дешевше), а для споживання є можливість використовувати сиру нафту, яка надходить з різних районів.

Через територію України з Росії в Західну Європу пролягає нафтопровід “Дружба”, а також нафтопроводи до Кременчука й Лисочанська. Розпочато будівництво нафтопроводів з Одеси до Кременчука та з Одеси через Броди (Львівська область) до Гданська. За допомогою іноземних інвесторів продовжується спорудження нафтового терміналу в місті Південному біля Одеси потужністю 40 млн тон.

Нині жоден з економічних районів України не забезпечений власною нафтою і нафтопродуктами.