Сторінка
5

Міське та сільське населення України

Незважаючи на певні регіональні відміннос­ті, поселення з числом жителів 2000-3000 чол., а в їх межах — з числом жителів 501-2000 чол., можна віднести до найбільш перспективних типів сільських населених пунктів практично в усіх об­ластях України.

Така принципова залежність спостерігається і при визначенні наведених коефіцієнтів за період між наступними переписами населення (1979-1989 pp.).

На нашу думку, викладені питання дозволять більш умотивовано і однозначно оцінювати змі­ни, які відбуваються в сільському розселенні, і на цій основі реалізовувати територіальне дифе­ренційовані заходи, спрямовані на удосконален­ня розвитку сіл. При цьому процес сповільнення розвитку сіл в Україні є цілком закономірний і прогнозований.

Висновок

Україна — багатонаціональна держава. Тут про­живає понад 100 національностей і народностей чисельністю в 14 млн. чол. (27,3% з усього населення). Національні меншини знайшли в Україні рідну батьківщину, їх політичні права і національно-культурні свободи всебічно захищені. В свою чер­гу, національні меншини зобов'язані повсюдно до­тримуватися законів республіки, шанувати історичні надбання українського народу, його мову, традиції, культуру. Така логіка мирного міжетнічного спів­життя.

Дослідження міжнаціональних відносин в Укра­їні, особливо поліетнічних, набуває принципово важливого значення. Йдеться насамперед про те, щоб на базі широкого використання сучасного статистичного матеріалу вивчати питання про забезпечення їх національно-культурних потреб, доцільність створення відповідних культурно-мов­них автономій тощо. Аналогічні дослідження не­обхідно вести і серед українців у діаспорі ближ­нього зарубіжжя. Словом, ставиться питання про створення адекватних умов національно-культурно­го розвитку як для національних меншин в Укра­їні, так і для українських національних меншин у країнах східного, а також у пограничних дер­жавах західного зарубіжжя.

Розв'язанню поставлених завдань сприятиме на­лежне інформаційне забезпечення. Бодай чи доціль­ними є мільярдні витрати на підготовку і прове­дення переписів населення, коли опрацьовується лише незначна частка фактичного матеріалу і роз­множувати його тиражем 65 прим., які до того ж не­доступні навіть спеціалістам. Зовсім не публі­кується така конче потрібна статистична інформа­ція, як національно-територіальна структура шкільництва, професійних училищ, технікумів, вищих учбових закладів, хід виконання закону про державну мову і т. д. Словом, необхідно зробити принципову переоцінку збору та опрацю­вання тих чи інших статистичних матеріалів в нових умовах, забезпечити нагромадження і опра­цювання нових даних. Сподіваємося, що цьому сприятиме новий закон про статистику.

І, нарешті, про міждержавний обмін статистич­ними матеріалами з національно-територіальних проблем між державами колишнього GPCF, а також з Польщею, Румунією, Словаччиною, де, як уже зазначалося, розміщена чисельна українська діаспора. Україна повинна б надавати іншим краї­нам матеріали, що стосуються статистики націо­нально-культурного життя відповідних національ­них діаспор. У свою чергу, ці держави мали б забезпечувати Україну аналогічними матеріалами про життя українських національних меншин. По­дальша розробка назрілих національно-політичних і національно-територіальних проблем забезпечить мир і злагоду в усіх регіонах України.