Сторінка
2

Світова транспортна інфраструктура

Транспортні системи європейського типу (Західна та Центральна Європа, Японія) мають найгустішу у світі мережу всіх видів транспорту, особливо авто­шляхів та залізниць. Залізниці на основних напрямах електрифіковані; на швид­кісних магістралях пасажирські поїзди розвивають швидкість понад 200 км/год. Обсяги роботи залізничного, автомобільного, водного (річкового та кабо­тажного морського) транспорту пропорційні, але у вантажних перевезеннях більше значення має автомобільний транспорт, а в пасажирських - залізничний. Повітря­ний транспорт забезпечує зовнішні пасажирські перевезення.

Транспортна система країн СНД сформувалася за часів СРСР і поки що зберігає певні риси єдності, її просторовий каркас утворює мережа залізниць, доповнена лініями трубопроводів і на окремих напрямах водними комунікаціями. Споконвічна проблема цього регіону, зокрема Росії, та країн Центральної Азії - недостатній роз­виток автомобільних шляхів і низька їх якість Так, у більшості районів Сибіру можна дістатися до місця тільки літаком або водою. У вантажообороті основ­не місце належить залізниці, у пасажирських перевезеннях на далекі відстані залізниці і повітряному транспорту, а в приміських - залізниці і автомобільному. Велику комерційну роботу виконує морський флот.

Транспортна система азіатського типу (всі країни Азії крім Японії та «далекосхідних тигрів»). Основну транспортну роботу тут виконують залізниці, однак, на Близькому Сході дедалі більшого значення набуває автомобільний транспорт, а в приморських районах, особливо в Південно-Східній Азії, зберігає значення каботажне судноплавство. Найгустіша мережа транспортних шляхів і найбільші розміри перевезень характерні для східних районів Китаю, Індії, Пакистану, Туреччини.

Транспортна система Латинської Америки в різних її частинах неоднаково розвинута. Сталі мережі комунікацій мають тільки Бразилія, Мексика, Аргентина, Чилі, острови Вест-Індії. Переважають дороги, що сполучають глибинні райони плантаційних господарств або місця видобутку корисних копалин з портами чи столицями. Повноводні річки континенту використовуються в транспортному сполученні недостатньо. Віддалені райони материка все ще важкодоступні.

Транспортна система Африки, як і Латинської Америки, також значно ди­ференційована. Цілком сталі транспорт­ні системи в північній та південній час­тиш континенту, тропічна Африка все ще залишається важкодоступним регіо­ном. У багатьох містах основою транс­портних зв'язків є річки або грунтові до­роги, залізниць мало або немає зовсім.

4. Морський транспорт світу

Морський транспорт за­безпечує 4/5 обсягу роботи транспорту світу за вантажооборотом і, отже, відіграє вагому роль у міжнародному поділі праці. Всі, навіть сухопутні країни, намагаються мати свій флот, а 2/3 його тоннажу зосереджено під пра­порами 10 країн (мал. ЗО). Серед них специфічне місце належить країнам «зручного» прапора. «Зручного», тому що там - пільговий режим оподаткуван­ня, дешева робоча сила, менші вимоги до техніки безпеки. Судновласники роз­винутих країн, користуючись цими пе­ревагами, приписують свої судна до портів країн зі «зручним» прапором для одержання прибутків. До таких країн належать, наприклад, Ліберія, Панама, Багамські Острови (Багами), Кіпр, Мальта, Філіппіни. Водночас є група держав, для яких послуги морського транспорту -значне джерело надходження валюти, наприклад, Греція, Норвегія, Сінгапур тощо.

Важлива особливість роботи морського транспорту полягає в тому, що Океан -єдиний простір: морські дороги в ньому практично безмежні. Однак, окремі аква­торії Світового океану далеко нерівнозначні для транспортних зв'язків. На форму­вання напрямів і інтенсивність використання морських шляхів впливають і гео­графічні чинники (конфігурація берегової лінії, кліматичні умови, наявність при­родних або штучних проходів тощо), а також розташування і господарська спе­цифіка територій, що відправляють та одержують вантажі, наявність оснащених портів тощо

Провідну роль у світовому судноплавстві відіграє басейн Атлантичного океа­ну. Високий рівень розвитку країн по обидва боки Північної Атлантики і активні зовнішньоекономічні зв'язки держав Європи та Північної Америки визначили формування тут потужних потоків вантажів. Нині на Атлантичний океан припа­дає 1/2 (разом із Середземномор'ям майже 3/5) світових морських перевезень. Го­ловні шляхи зв'язують порти Європи і США, а також ідуть від портів Європи на південь до узбережжя Південної Америки та навколо Африки в Індійський океан і від портів США в зону Карибського моря і далі або в Тихий океан (через Па­намський канал) або в Південну Атлантику.

Інтенсивно використовується Середземне море, на берегах якого розташовані порти Південної Європи, Північної Африки і Близького Сходу. В Середземний басейн через Босфор і Дарданелли мають вихід і кораблі України.

На басейн Тихого океану припадає приблизно 1/4 світових морських переве­зень. Найгустіша мережа морських шляхів сполучає порти Японії, Республіки Ко­рея, Сінгапура, а також Китаю. Від узбережжя Східної Азії та Японії морські до­роги пролягають до портів США, Австралії, країн Південної Азії. j

В Індійському океані, на який припадає менш як 1/6 перевезень, основними є шляхи транспортування нафти з Перської затоки в Європу та Японію і морські шляхи, що ідуть вздовж південного узбережжя Азії.

5. Повітряний транспорт світу