Сторінка
2

Історія перукарського мистецтва

На чоловічі й жіночі зачіски англійців дуже вплинула зовнішня пишність двору королеви Єлизавети. Волосся чоловіки коротко стригли, але їхні костюми були прикрашені вишивкою, дорогоцінними каменями й мереживом. Жінки носили складні зачіски, прикрашаючи їх чіпцями й головними пов'язками. Іноді носили перуки.

В XVІІ столітті Франція стає законодавицею в області мод і зачісок. Остаточно складається стиль барокко, що найбільш повно виражає смаки аристократії цього часу. Зачіски епохи барокко були цілком підлеглі етикету двору й відрізнялися пишністю, манірністю, величезною кількістю прикрас і складною технікою виконання.

На початку XVІІ століття зачіска в чоловіків складалася з довгого волосся, розпущеного по плечах. Дворяни відпускали маленьку борідку й невеликі вуса в краях губ. Пізніше ввійшли в моду перуки. Пишна зачіска складалася з маси довгого, завитого у локони волосся, причому модним кольором волосся вважався білявий. Ця перука нагадувала левину гриву.

Жіноча зачіска протягом другої половини XVІІ століття мінялася незліченне число раз. З короткочасних модних зачісок можна виділити кілька типів. В 60-х роках зачіска ще зберігала деяку природність. Волосся розчісували на прямий проділ і пишно збивали над скронями, скріплюючи позаду на шиї, а завиті кінці волосся спускали у вигляді двох довгих локонів на плечі - "a la Mancіnі". З 70-х років жіноча зачіска стала нагадувати за формою чоловіча перука. Локони укладали рядами так високо, що зачіска часом піднімалася над чолом на 50-60 сантиметрів. Іноді дами цього часу носили гладку зачіску з вузлом, сколеним на потилиці, - так званий вузол смиренності.

З 90-х років у моду ввійшла зачіска фонтанж. Вона складалася з комбінації локонів, укладених на голові рядами й для закріплення змазаних білком, і вигнутого в різні фантастичні форми дротового каркаса, що прикрашався складеним у складки мереживом, квітами й стрічками. Іноді зачіска доповнювалася штучним волоссям.

У першій половині XVІІІ століття з'являється стиль рококо, що як би завершує розвиток стилю барокко. Рококо - декоративний стиль, що носить риси крихкості, витонченості, деякої манірності й чуттєвості. Ці риси були присутні й у чоловічі й у жіночих зачісках.

Чоловічі зачіски часів рококо були невеликими за об'ємом. Волосся завивали в локони, а іноді гладко зачісували назад. Позаду його зав'язували чорною стрічкою або ховали в чорний мішечок. Звичайно волосся пудрили. У моду ввійшли білі пудрені перуки.

Жіноча зачіска також була невеликою і складалася з локонів, піднятих нагору, сколених на потилиці й прикрашених стрічками, пучками пір'я, квітами, нитками перлів. В 70-х роках XVІІІ століття зачіски стають особливо складними. На "виготовлення" модної зачіски - куафюри - ішло по кілька годин. Жінки намагалися зберегти її в недоторканності на кілька днів. Зачіски робили в такий спосіб: волосся розчісували, на верхівку ставили легкий каркас, на який піднімали й кріпили волосся; далі його завивали, пудрили й, нарешті, приступали до прикраси. Для цього використовували стрічки, квіти, мереживо. Іноді на голову ставився цілий кошик із плодами або навіть макет корабля зі снастями й вітрилами. Іноді на голові була маса коштовностей, які перевищували вагу самої голови.

Французька революція 1789 року ознаменувала настання нової епохи, що відбилося й на зачісках. Натхненні ідеями волі, рівності, братерства, ідеологи французької революції звернулися до образів античного світу, черпаючи в древності ідеї демократії, строгість моралі й естетичні ідеали. Друга половина XVІІІ століття - це період класицизму провідного стильового напрямку. У чоловіків волосся було коротко обстрижене, пудра вийшла із уживання. Жіночі зачіски мали різноманітні форми, але дуже спростилися, волосся завивали в локони.

Із приходом до влади Наполеона з'явився стиль ампір, що в архітектурі й інтер'єрах за зовнішніми ознакаминагадує класицизм, тепер художників й архітекторів надихають не строгі й витончені форми грецьких храмів, а поважні й пишні форми римської архітектури. Волосся чоловіки стригли й завивали в тугі локони - "a la Tіtus", обличчя голили, але на щоках від скроні залишали вузькі смужки волосся. У жінок зачіски мінялися дуже часто. Носили й чеський вузол, і зачіски з різних комбінацій локонів.

Після скинення Наполеона в мистецтві 20-30-х років народжується новий напрямок - романтизм. У зачісках панує стильове наповнення, що носить німецьку назву - бідермайер. Цей стиль став синонімом бюргерського благополуччя й затишку й був ведучим до 40-х рр. У Франції майже ідентичний стиль звався "стилем Луі Філліпа "

Чоловіки носили коротке, завите в локони волосся. В 40-х роках волосся подовжилося, доходило до вух. Іноді його круто завивали. В 50-і роки були в моді доволі довге, розчесане на косий проділ волосся, часто завите в локонь 60-і роки в моду ввійшли порівняно коротка стрижка, бакенбарди. До кінця століття волосся стали коротко стригти.

Жіночі зачіски 30-х років являли собою справжні твори мистецтва. Волосся розчісували на бічний проділ, укорочені з боків пасма завивали у великі локони й укладали над скронями. Довгі пасма волосся позаду піднімали догори і на тімені укладали в різні шиньйони. В 40-і роки новим кумиром суспільства стала "світська левиця" - модниця з волоссям рудого кольору. В 50-і роки зачіска складалася з пишного шиньйону, а іноді розчесане на прямий проділ волосся укладали позаду в спеціальну сітку. В 60-і роки волосся піднімали над чолом у вигляді двох валиків - "a la Stuart", а на плечі й спину спускали довгі локони.

В 70-80-х роках зачіска майже не міняється за формою. Вона складається з довгих, спущених на спину локонів, а над скронями волосся звичайно зачісували високо нагору.

Характер зачісок 1890-1900-х років знову змінюється, у зв'язку зі змінами, що відбулися в суспільному житті кінця сторіччя. Мода стає ще більш інтернаціональною, з'являється діловий стиль, що виражається в простоті й раціональності зачісок. В 1904 році в Німеччині вперше була виконана тривала завивка волосся - перманент.