Сторінка
2

Історія вітрил і кораблів

З середини 2 тис. до Р.Х. розпочався бурхливий розквіт фінікійських міст, зобов'язаних своїм процвітанням середземноморській торгівлі. Пузаті фінікійські кораблі стали мостом між країнами. В усіх напрямках вони перетинали море і поверталися назад, навантажені скарбами. Величезні багатства, які отримували фінікійці з своїх починань, робили їх рішучішими і хоробрішими. У далеких землях вони засновували свої факторії і колонії, що згодом також перетворювалися на квітучі міста. Їхні торгові шляхи тягнулися від Індії до Африки і Британії. За шість століть до Р.Х. декілька фінікійських кораблів, відпливши з Червоного моря, обійшли Африку і повернулися в Середземне море з боку Гібралтарської протоки.

Окрім торгових суден, фінікійці будували чимало бойових кораблів, оснащених могутніми таранами. Вони перші замислилися над тим, яким чином можна збільшити швидкість судна. В той час, коли вітрило відігравало лише допоміжну роль, у бою і під час погоні доводилося розраховувати передусім на весла. Таким чином, швидкість корабля прямо залежала від кількості веслярів. Спочатку довжину корабля вибирали, виходячи з потрібної кількості весел. Проте безмежно збільшувати її було неможливо. Вихід було знайдено в будівництві кораблів з декількома рядами весел. Спочатку почали будувати кораблі, в яких весла розташовувалися один над одним у два яруси. Найдавніше зображення двоярусного корабля виявлене в палаці ассірійського царя Саннахеріба. Нижній ряд веслярів на ньому прихований під палубою, а верхній розташовувався просто на ній.

Пізніше з'явилися триярусні кораблі - триреми. За свідченням Климента Александрійського, саме фінікійці побудували перші триреми, які, як показала історія, виявилися найбільш оптимальним варіантом веслового судна. Це були кораблі вельми значних розмірів, котрі мали три ряди весел, розташованих один над одним у шаховому порядку. Весла були різної довжини, залежно від того, в якому ряду знаходилися веслярі. Найсильніші сиділи на верхній палубі, оскільки їм доводилося управляти найдовшими веслами. Триреми були дуже легкі на ходу, маневрені і мали добру швидкість. За прикладом фінікійців їх почали будувати всі морські народи Середземного моря.

Зрозуміло, не раз робилися спроби збільшити кількість гребних ярусів. У македонського царя Деметрія Поліоркета були кораблі з 6-а і 7-а рядами веслярів. У єгипетського царя Птолемея Філадельфа були два кораблі з 30-а рядами весел, а інший єгипетський цар Птолемей Філопатр мав корабель з 40-а рядами весел. За розмірами він не поступався великому сучасному лайнеру, мав 4 тисячі веслярів, 3 тисячі людей екіпажу і 400 душ прислуги. Але всі подібні кораблі були громіздкими і неповороткими. Пізніше римляни повернулися до трирем, що добре зарекомендували себе і які залишалися основним типом морського судна впродовж усієї античності.