* без урожаю 1999 р. Збір білка з урожаєм пшениці після бобових попередників без добрив був вищим, ніж після кукурудзи на силос. За роки досліджень урожайність озимої пшениці після гороху без добрив коливалась від 27,6 до 42,4 ц/га, після багаторічних трав від 23,8 до 43,8, а після кукурудзи на силос — від 28 до 41,3. ц/га. Залежно від застосування добрив урожайність досягала після багаторічних трав 89,6, а по кукурудзі на силос — 81,4 ц/га. Добрива збільшують вміст глутамінів і проламінів у зерні озимої пшениці. Обприскування озимої пшениці сечовиною за результатами ґрунтової і листкової діагностики дає можливість отримувати зерно з вмістом білка 14% і більше з високими хлібопекарськими показниками. Вирощування сталих урожаїв озимої пшениці доброї якості (40-67 ц/га) можливе при внесенні 80-135 кг/га азоту. Така кількість азоту значно менша винесеного з зерном і соломою озимої пшениці. Фосфор також впливає на метаболізм азоту. Він дещо знижує вміст білка в зерні за умови оптимального забезпечення водою, а за нестачі вологи може навіть підвищувати його. Покращання якості зерна відбувається відповідно зміні вмісту білка до 16 %, після чого спостерігається зниження технологічних показників якості, незважаючи на високий вміст білка. Застосування засобів захисту рослин на фоні основного удобрення і дрібного внесення азоту під час кущення, трубкування і колосіння сприяє підвищенню врожайності озимої пшениці на 6-12 ц/га проти 42 ц/га на контролі. Білковість зерна від поєднаного застосування добрив і деяких фунгіцидів зменшується, тому застосування фунгіцидів потребує прогнозування можливого їх впливу на біосинтез білка. Розроблені моделі, які дають можливість прогнозувати урожайність озимої пшениці залежно від вмісту азоту амонію і нітратів, азоту в рослинах та інших показників у фазу кущення, трубкування і колосіння. Застосування методу інфрачервоної спектроскопії в період обмолоту озимої пшениці дає можливість швидко формувати партії зерна з відповідними якісним показниками вмісту білка і клейковини. Збільшення насичення сівозміни добривами від першої ротації до четвертої зумовило зростання урожайності цукрових буряків в обох ланках сівозміни. При цьому урожайність цукрових буряків у обох ланках сівозміни однакова [1]. Добрива знижували цукристість, доброякісність соку та технологічний вихід цукру, збільшували вміст амінного азоту, калію і натрію у золі. Завдяки збільшенню врожайності підвищувався технологічний збір цукру з га [2]. У 1964-1979 рр. приріст зерна кукурудзи від застосування гною у сівозміні становив 8 ц/га, а від внесення безпосередньо під кукурудзу 20 т/га гною — 22,9-23,.5. Внесення N30Р45К45 підвищило урожайність до 60,4 ц/га, а N45P60K60 — 62,4 ц/га. Збільшення насичення гноєм сівозміни до 15 т/га за безпосереднього внесення 20 т/га гною під кукурудзу не сприяє підвищенню урожайності кукурудзи та інших культур сівозміни. Внесення під кукурудзу більше N6оР6оК6о не підвищувало окупності одиниці поживних речовин добрив урожаєм [1]. Дослідженнями О.Д.Розпутного [6] встановлено, що застосування гною і мінеральних добрив під цукрові буряки, одинарної і полуторної норм мінеральних добрив безпосередньо під кукурудзу на силос зумовило збільшення її урожайності до 884 ц/га (2001 р.) і 912 ц/га (2002 р.). Від застосування N120Р90К90 і N185Р135К135 на фоні післядії гною приріст зеленої маси становив 187 — 244 ц/га, у 1999 — 2002 рр. -560 ц/га. Приріст урожайності кукурудзи на силос відбувався за рахунок значного збільшення маси качанів. Урожайність на фоні післядії гною становила 560 ц/га (1999-2002 рр.). Добрива підвищували вміст у зеленій масі кукурудзи нітратів, сирого протеїну, клітковини. Проте вміст нітратів у зеленій масі, яка використовується для силосування, був нижчий ГДК. Дослідженнями встановлена висока ефективність рядкового застосування добрив під ячмінь на фоні значного насичення сівозміни органічними і мінеральними добривами [1]. Урожайність ячменю значною мірою залежить від норми посіву насіння та від підсіву під нього конюшини або люцерни. Запропонована з 1997 р. система застосування добрив забезпечила збір основної продукції з одного поля за рік (1998-2002 р.р.) 72,2 — 75,9 ц/га кормових одиниць, за застосування 238 і 359 кг/га N, Р2О5 і К2О на фоні післядії гною (табл. 2). 2. Збір кормових одиниць, ц/га.
| Культура | Контроль | Варіант удобрення | | 1 | 2 | 3 | 4 | |
Цукрові буряки | 44,5 | 85,4 | 91,9 | 72,2 | 90,0 | |
Кукурудза зерно | 32,7 | 35,4 | 47,6 | 58,1 | 47,3 | |
Ячмінь | 27,3 | 38,8 | 51,2 | 61,2 | 41,1 | |
Люцерна | 32,2 | 37,6 | 41,0 | 41,9 | 36,0 | |
Озима пшениця | 36,8 | 43,6 | 59,1 | 66,8 | 50,6 | |
За рік | 36,2 | 49,7 | 72,2 | 75,9 | 65,4 | |
Таким чином, поєднане застосування 13 т/га гною та 252 і 375 кг/га N, Р2О5 і К20 забезпечує позитивний баланс азоту, фосфору і калію, збільшує вміст поживних речовин, підвищує врожайність всіх культур сівозміни. Зменшення насичення сівозміни гноєм до 12 т/га та мінеральними добривами до 238 і 359 кг/га N, Р2О5 і К20 зумовлює тенденцію до зменшення вмісту поживних речовин у грунті і зниження урожайності. Збір основної продукції на варіантах із застосуванням одинарної і полуторної норми мінеральних добрив на фоні післядії гною у сівозміні становить 72,2 — 75,9 ц/га корм.од. Таким чином, тривалі стаціонарні досліди з добривами є полігонами для проведення агрохімічного моніторингу, базою для розроблення сертифікатів при вирощуванні продукції доброї якості та розроблення параметрів показників якості грунту.
Завантажити реферат