Сторінка
3

Про ораторське мистецтво: якості оратора, слово, аудиторія

У стародавній Греції риторика була вагомою складовою частиною суспільного життя, В Гомерових творах справжнім героєм вважався той, хто не тільки виявляв доблесть, а й умів гарно говорити. Війську Агамемнона, що завоювало Трою, дуже допомагав своїми промовами старий Нестор, хоч він уже й не міг безпосередньо брати участі в битві. Інші герої Гомерової «Іліади» виголошували промови так, що вони розкривали характер промовця і справляли неаби­яке враження витонченою майстерністю викладу думок.

Зі стародавніх часів риторику поділяли на три галузі:

- судова риторика;

- риторика політична (публічних виступів);

- урочиста риторика.

Художня риторикаяк різновид творчості сформувалася на базі практичної риторики. Першу теорію риторики ство­рили в V столітті до нашої ери сицилійські греки в Сіраку­зах. Найвидатнішим з них був Горгій, який удосконалив теорію ораторського мистецтва і познайомив з нею Афіни. Незвичайний стиль його витончених промов вразив афінян, зробив Горгія уславленим і жаданим учителем. Він зумів перетворити риторику на мистецтво, яке своєю красою та силою впливу зрівнялося з поезією. Школа софістів про­довжила розвиток теорії ораторського мистецтва. Оратор­ську майстерність софісти цінували більше, ніж зміст виго­лошуваних промов.

2.Про ораторське слово

Найважливіші елементи мовної культури — ясність, точність, чистота, простота, стислість і образність мови.

Ясність мови оратора означає, що вона повинна бути сприйнята абсолютно так, як неї розуміє сам оратор. Ясності сприяє точність мови. Культура мови вимагає, щоб оратор вмів вибирати і вживати такі слова, що найбільше точно виражали би зміст його мови, його думки і почуття.

Відомий оратор судового красномовства П. С. Пороховщіков говорив про те, що людська мова була б досконалою, якби могла передавати думки з такою ж точністю, як дзеркало відбиває світлові промені. Але це ідеальне відображення змісту думки в мові не тільки недосяжно, але і не потрібно. Треба, щоб думка, що цілком склалася в мозку, легко знаходила собі точне вираження в словах . Далі говориться про те, що тільки точне знання дасть точність вираження.

Точність мови вимагає доречності вживання слова. Мистецтво говорити, вважав Л. Н. Толстой, складається в умінні щораз поставити, єдине потрібне слово на єдине потрібне місце.[5]

Часте вживання слів, що мають піднесений зміст, знецінює їх, не торкається почуттів слухача, не викликає в нього священного трепету.

Засмічує виразну мову і невірне вживання багатьох професійних термінів.

Чистота рідної мови часом засмічується вживанням слів і словосполучень з іншої мови. Без потреби часом прибігають до іноземних слів і виражень, коли думку можна дуже ховаюся виразити рідною мовою.

Правильний наголос має значення не тільки для звучності, для значеннєвої точності слова. Невірний наголос завжди залишає неприємне враження, а інший раз викликає навіть і недовіру до лектора. Тому невірний наголос не тільки затрудняє розуміння змісту лекції, але і знижає авторитет лектора, викликає відчуження слухачів, що вимогливо відносятьсядо йогомови.

Одним з найважливіших ознак досконалості мови є її простота. Горький з цього приводу говорив: «Потрібно, щоб мова була проста, ясна, точна,—тоді вона красива і зрозуміла, тоді усе, що ви скажете цією мовою, пролунає сильно і ясно» .

Простота допомагає слухачу глибше проникнути в сутність ораторської мови, краще запам'ятати почуте, керуватися цим у своїх практичних справах.

Обов'язковою умовою простоти мови є зрозумілість, дохідливість.

Притупляє разючу силу слова і порожня риторика, помилковий пафос. Тому недозволено лектору але будь-якому приводу уживати вираження типу «в обстановці нечуваного підйому», «з небаченим ентузіазмом» і т.д.

Однак простота мови не означає її спрощення. Прагнучи до максимальної популярності лекції, важливо завжди пам'ятати про те, що існує грань, що ніяка популярність не може і не повинна переходити. Мається на увазі глибина і змістовність думки.[6]

Зайво довга фраза нерідко заплутуєне тількислухача, що при цьому втрачає основну думку,але і самого оратора веде убік від суті змісту .

Багато ораторів і письменники підкреслювали, що в стислості - сила мови. Чому оратор буває багатослівний?

Найчастіше це наслідок неясності в думках. Лектор смутно усвідомляє, що хоче сказати слухачам. Тому мова його сумбурна, нескладна, з повтореннями і несподіваними відхиленнями.

Багатослівність — нерідко результат того, що лектору власне кажучи справи чогось сказати. Закінчити свою мову раніш наміченого часу він не бажає. І отут починаються непотрібні повторення, відступи від основного змісту мови і, таким чином, затемнюється основний зміст її.

Невиправдана й інша крайність, коли оратор не укладається у відведений йому регламент для виступу. Виходить, за цей час він не зумів висловити коротко свою думку. Це завжди викликає негативну реакцію аудиторії. У неї створюється враження про багатослівність оратора, його невміння ясно і коротко висловити свою думку .

Не можна розмовляти з аудиторією тільки мовою абстрактних понять, узагальнень, законів, висновків, мовою цифр. Оратор повинен зацікавити, захопити слухачів ідеями, що він розкриває. І тут образність викладу необхідна. М. Горький вказував, що мова повинна бути не тільки ясною, простою, правильною, чистою, але і яскравою. Зобразити яскраву, образну картину перед слухачем - залишити глибокий слід у їх пам’яті, схвилювати їх.[7]

3.Оратор і аудиторія

Оратору дуже легко втратити спілкування з аудиторією, якщо тільки час від часу поглядати у вікно, оглядати стіни, опускати очі на підлогу і піднімати їх до стелі, розглядати руки, уткнуться в замітки. Нарешті, він може просто закрити очі. Такий оратор, що не вміє налагодити спілкування зі слухачами, найчастіше прибігає до всіх прийомів, не зупиняючи на жодному. Він нервово перескакує від одного до іншого, як соромлива дитина, що намагається як-небудь вислизнути з кімнати, повної гостей.

Але ніщо не призводить навколишніх у таку зніяковілість, як порожній погляд, тобто манера дивитися на людей, як у порожній простір. Слухач відразу зауважує це і завжди трохи в образі на оратора.