Сторінка
2

Елементи практичної риторики

Слід визначити, що основною метою бесід Сократ вважав виховання в молоді кращих моральних якостей, зокрема доброчинності, правдивості.

Платон (427-347 pp. до н.е.)

Боротьбу між філософією й риторикою розпочав Сократів учень Платон. Він так визначав предмет і сутність красномовності: "Красномовність - майстер переконання; у цьому вся її сутність").

Демосфен (384-322 pp. до н.е.)

Найвідомішим оратором Давньої Греції був Демосфен, який жив у епоху, коли афінська демократія почала занепадати під тиском македонян, а тому всі його зусилля були спрямовані на зміцнення рідного полісу. До наших днів дійшло 30 промов Демосфена, які він зазвичай створював ночами, при світлі лампади. Заздрісники казали, що промови Демосфена тхнуть лампадною оливою. Риторика стала його покликанням, зробила вчителем ораторського мистецтва, а пізніше політичним і державним діячем.

Марк Туллій Цицерон (106-43 pp. до н.е.)

Під впливом грецької риторики стала розвиватись красномовність і в Давньому Римі. Вершиною розвитку ораторського мистецтва Давнього Риму стала діяльність Цицерона.

Марк Туллій Цицерон був видатним політичним і державним діячем, адвокатом. Він створив і виголосив чимало ораторських шедеврів: свою першу промову він написав у 25 років, останню - в 63 роки.

Правила риторики

Перед широким загалом треба говорити правильною літературною мовою.

Висловлюватися слід чітко й недвозначно. Ясність змісту залежить від вдалого добору слів, речень, їх правильного, послідовного розташування у виступі.

Не слід зловживати малозрозумілими іншомовними словами, спеціальними термінами; врахуйте рівень аудиторії.

Запам'ятайте, що стиль усного виступу має бути набагато простішим зі стилем письмової роботи.

Якщо ви написали свій виступ, а потім дослівно читаєте його, то ваш виклад може справити неприємне враження.

Зміст промови має бути ясним і доступним. Цього можна досягти, поділивши весь матеріал на абзаци, які поєднуються логічними переходами.

Ще в Давній Греції та Римі оратори були свідомі стосовно того, що мову і стиль треба пристосовувати до різних обставин та складу слухачів, і розрізняти три види стилю — звичайний, середній і піднесений. Звичайним стилем користувалися, коли йшлося про буденні справи, середнім — у виступах, метою яких було переконати слухачів у чомусь, а піднесеним — для розкриття життєво важливих тем, при урочистостях.