Сторінка
1
Суперечка — це процес обміну протилежними думками.
Вирішення багатьох проблем сучасності можливе тільки на шляхах відкритого обміну думками, широкого суспільного діалогу, громадської згоди.
Загальним для всіх значень слова спір є наявністю розбіжностей у поглядах, відсутність єдиної думки.
В сучасній науковій, довідковій літературі слово спір служить для позначення процесу обміну протилежними думками. Однак єдиного визначення даного поняття немає.
Під спором розуміється всяке зіткнення думок, розбіжності в точках зору з якого-небудь питання, предмету, боротьба, за якої кожна зі сторін відстоює свою правоту.
Дискусією називають такий публічний спір, метою якого є з’ясування і зіставлення різних точок зору, пошук, виявлення істинної думки, знаходження правильного рішення спірного питання. Дискусія вважається ефективним засобом переконання, бо її учасники самі приходять до того або іншого висновку.
Учасники дискусії, зіставляючи суперечливі судження, намагаються прийти до єдиної думки, знайти загальне рішення, встановити істину.
Як бачите, існують різні види суперечок. Однак єдина класифікація суперечок на сьогоднішній день відсутня. До основних факторів, які впливають на характер спору і його особливості, відносять: мета спору, соціальна значимість предмету спору, кількість учасників, форма проведення спору.
Відомо, що люди, вступаючи в спір, переслідують далеко не однакові цілі, керуються різними мотивами. По меті розрізняють наступні види:
- спір через істину;
- задля переконання кого-небудь;
- задля перемоги;
- спір заради спору.
Організовані суперечки планують, готують, проводять під керівництвом фахівців. Полемісти мають можливість заздалегідь познайомитися з предметом спору, визначити свою позицію, підібрати необхідні аргументи. Але спір може виникнути і стихійно. Таке нерідко трапляється в навчальному процесі, на зборах і засіданнях.
Неорганізовані, стихійні суперечки менш продуктивні. У подібних суперечках виступи учасників бувають недостатньо аргументованими, часом наводять випадкові докази, звучать не зовсім зрілі висловлювання.
Спір заради істини набуває характеру особливої красоти, він може дати насолоду і задоволення учасникам спору. Поширюються знання про предмет спору, з’являється певність і можливість з’ясування істини, зміцнюється віра у власні інтелектуальні можливості. В результаті такої розумової боротьби людина почуває себе піднесеною і краще. Якщо потрібно відступати, здавати позиції, відмовитися від захисту думки, то неприємне відчуття від поразки відпадає на задній план.
Метою спору буває не дослідження, не переконання, а перемога. Причому домагаються її з різних мотивів. Одні вважають, що відстоюють праве діло, захищають суспільні інтереси. Вони переконані в своїй правоті і до кінця залишаються на принципових позиціях. Іншим перемога потрібна для самоствердження. Тому їм дуже важливий успіх в спорі, визнання своїх інтелектуальних або ораторських здібностей. Треті просто полюбляють перемагати. Вони бажають перемагати найефективніше.
Досить часто зустрічається і спір заради спору. Для таких спорщиків байдуже, про що сперечатися, навіщо сперечатися. Їм важливо блиснути красномовством. Якщо ви будете заперечувати будь-яке положення, вони обов’язково почнуть його захищати. Таких людей можна нерідко зустріти серед молоді.
До предмету спору відносять проблеми екології, виживання людства, збереження миру на Землі та ін.
Нерідко потрібно відстоювати групові інтереси, наприклад, людей певної професії, колективів окремих підприємств, установ тощо.
В спорі захищаються родинні, а також особисті інтереси.
В конкретному публічному спорі ці інтереси звичайно взаємнозв’язані і взаємнообумовлені, тісно переплітаються.
На специфіку спору впливає кількість осіб, котрі беруть участь в обговоренні проблемних питань. За цією ознакою можна виділити три основні групи:
- спір – монолог (людина сперечається сама з собою, це так званий внутрішній спір);
- спір – діалог (сперечаються дві особи);
- спір – полілог (ведеться декількома або багатьма особами).
Суперечки можуть відбуватися при слухачах і без слухачів. Присутність слухачів, навіть якщо вони не висловлюють свого відношення до спору, діє на супротивників. Перемога при слухачах приносить більше задоволення, тішить, а поразка стає більш прикрою і неприємною. В суспільному житті нерідко можна зустрітися і зі спором для слухачів. Спір ведеться не для того, щоб з’ясувати істину, переконати одне одного, а щоб привернути увагу до проблеми, справити на слухачів певне враження, вплинути необхідним чином.
На процес спору накладає свій відбиток і форма ведення боротьби думок. Суперечки можуть бути усними і письмовими. Усні суперечки, як правило, обмеженні в часі і замкнені в просторі: вони ведуться на заняттях, засіданнях, конференціях. Письмові форми тривалі в часі, ніж усні.
В усному спорі важливу роль грають зовнішні і психологічні моменти. Велике значення має манера впевнено триматися, швидкість реакції, жваве мислення, дотепність. Письмовий спір буває більш придатний для з’ясування істини, ніж усний. Однак у нього є свої недоліки. Він інколи тягнеться занадто довго, протягом декількох років.
Предметом спору повинен бути одразу визначений сторонами, що полемізують. Нерідко він уточнюється в ході самої дискусії, а часом може з’явитися і під час обговорення будь-якої проблеми. Під час розмови спір може переходити з одного предмету на інший. Важливо, щоб спірники кожного разу ясно уявляли собі, що саме є предмет їхніх розходжень.
Обов'язковими учасниками суперечки, а, отже, й аргументативного процесу, є:
♦ пропонент;
♦ опонент;
♦ аудиторія.
Пропонент — це той, хто висуває, обстоює певну тезу.
Без пропонента не може бути ані спору, ані аргументативного процесу, оскільки спірні питання не виникають самі собою, вони повинні бути кимось сформульовані і поставлені на обговорення. Пропонент може висловлювати власну думку або представляти колективну позицію з того чи іншого питання.
Опонент — це той, хто заперечує, піддає сумніву істинність або слушність тези, яку висунув пропонент.
Опонент може бути безпосередньо присутнім і особисто брати участь у спорі. Але можливою є ситуація, коли опонент безпосередньо не бере участі в аргументативному процесі.
Аудиторія — це колективний суб'єкт суперечки. Однак вона не є пасивною масою людей, це колектив, який має свої переконання, свої позиції, точки зору з приводу питання, що обговорюється.
Аудиторія є основним об'єктом аргументативного впливу в спорі.
Можна виділити кілька класифікацій суперечок. По-перше, суперечка за формою може бути:
Завантажити реферат