Сторінка
1

Інноваційний аналіз

Виробничо-технічні інвестиції на підприємстві як напрями здійснення та втілення в більшості випадків мають інновації. Інноваційний та інвестиційний процеси тісно пов’язані. Серйозні інновації неможливі без великих інвестицій, а ефективні інвестиції — без інновацій. У деяких випадках на підприємствах є грошові кошти, але немає інвестицій, тому що не існує інноваційних об’єктів їх прикладення. Самі ж ефективність і ризик виробничо-технічних інвестицій тісно пов’язані зі структурою інновацій.

Як правило, масштабні інноваційні процеси є дуже капіталомісткими. Це пов’язано з тим, що практично будь-яке більш або менш серйозне нововведення не може бути впроваджене в одній ізольованій підсистемі, і для успішної його реалізації потрібна взаємодія більшості інших підсистем організаційно-еко­номічного процесу. Наприклад, упровадження нового продукту, як правило, потребує зміни технології й організації виробництва, застосування нових систем стимулювання праці та інших кардинальних нововведень. Усе це потребує інвестицій. Незначні зміни, які здійснюються в соціально-економічних та інших системах унаслідок наведених доказів, не є інноваціями в повному розумінні.

Детальний інноваційний аналіз може містити такі етапи:

1. Аналіз і прогноз напрямів науково-технічного прогресу (НТП) у даній і суміжній галузях. Цей етап необхідний для розуміння майбутніх технологічних та функціональних загроз.

Технологічні загрози — можливості виробництва продукту даної фірми за допомогою інших, прогресивніших технологічних процесів. У цьому випадку внаслідок застосування застарілої технології підприємство може виявитися неконкурентоспроможним за витратами, а в низці випадків — і за якістю продукції.

Функціональна загроза пов’язана з можливістю появи в конкурентів нового, прогресивнішого продукту, який буде виконувати функції старого на вищому рівні.

2. Аналіз фонду винаходів і результатів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) передбачає дослідження вже зроблених винаходів. У цьому випадку потрібно виходити з такого принципу: «Майбутні інновації — це винаходи, що існують».

3. Відбір найефективніших винаходів. На цьому етапі потрібно зрозуміти, які винаходи є найпрогресивнішими та ефек­тивними і яка ймовірність їх перетворення в інновації в майбутньому.

4. Аналіз ринку нововведень, який може бути представлений двома великими блоками: ринком так званих контрактних НДДКР і ринком технологічних ліцензій.

5. Розроблення інноваційних стратегій.

6. Аналіз капіталоємності інновацій, необхідних для реалізації стратегій. На даному етапі інноваційний аналіз переходить в інвестиційний.

Аналіз суті інновацій і різних підходів до їхньої класифікації дав змогу виокремити наявні основні групи інновацій, які розрізняються за такими ознаками:

· сферою прикладення (науково-технічні, організаційно-еко­номічні, соціально-культурні);

· характером потреб, що задовольняються (такі, що створюють нові потреби, й такі, що розвивають наявні);

· предметом прикладення (інновації-продукти, інновації-про­цеси, інновації-сервіс, інновації-ринки);

· ступенем радикальності (базисні, системні, що приростають);

· глибині змін (інновації, орієнтовані на: регенерацію первинних властивостей, кількісні зміни, адаптивні зміни, новий варіант, нове покоління, новий вид, новий рід техніки);

· причинами виникнення (стратегічні та реактивні (адаптивні));

· характером впливу на ринково-технологічні можливості фірми (архітектурні, революційні, такі, що створюють ніші, регулярні);

· масштабами поширення (що застосовуються в одній галузі та в усіх або багатьох галузях);

· роллю в процесі виробництва (основні та такі, що доповнюють).

Перші дві групи інновацій не потребують додаткового пояснення. Що стосується деяких інших груп, то зміст інновацій, які до них входять, вимагає коментарів.

Інновація-продукт — це нововведення, що має фізичну форму готового принципово нового або вдосконаленого виробу, який виходить у цій формі (передусім у формі товару) за межі підприємства. Цей тип інновацій потребує значних інвестицій, оскільки розроблення нових продуктів передбачає проведення НДДКР, розроблення інновацій-процесів.

Інновація-процес — це технічне, виробниче й управлінське вдосконалення, яке зменшує вартість виробництва продукту, що існує. Ці інновації менш ризикові, ніж продуктові, і в низці випадків менш капіталомісткі.

Інновація-сервіс — інновація, пов’язана з обслуговуванням процесів експлуатації продукту за межами підприємства, наприклад, програмне забезпечення комп’ютерів.

Інновації-продукти та інновації-процеси тісно пов’язані й можуть переходити одна в одну. Наприклад, розроблені підприємством обладнання й інструмент, що застосовується під час вироб­ництва товарної продукції всередині підприємства й не виходить за його межі, є інноваціями-процесами. Якщо це обладнання й інструмент продаються на сторону, то вони стають інноваціями-продуктами. Якщо підприємство розробляє для внутрішнього користування вдосконалене програмне забезпечення, це інновація-процес. Якщо це здійснює спеціалізована фірма для продажу програмного забезпечення сторонньому споживачеві, то маємо справу з інновацією-продуктом. Коли підприємство, яке випускає комп’ютери, розробляє для них удосконалене програмне забезпечення й надає його споживачам цих комп’ютерів, то воно здійснює сервісні інновації. Інший зріз класифікації інновацій передбачає їх розподіл на базові (радикальні), системні та ті, що приростають.

Базові інновації — це інновації, що виникли на базі великих винаходів, які дають початок раніше невідомим продуктам або процесам, заснованим на нових наукових принципах. Як приклад можна навести парову машину, електрику, атомну енергетику, ксерографію, вакуумну трубку, транзистори й т. д. Базисні інновації потребують найбільших інвестицій, процес їх розроблення є тривалим, їхня комерціалізація зумовлює появу нових технологіч­них укладів.

Системні інновації — це ті, які представляють нові функції за допомогою об’єднань складових частин радикальних інновацій новими способами (використання вакуумної трубки в радіо- й телекомунікаційних системах, транзисторів у цифрових електрон­них технологіях). Спочатку ці інновації було передбачено для інших цілей: вакуумна трубка — для телефонних систем; транзис­тор — для заміни вакуумної трубки.

Інновації, що приростають, — це малі, але важливі поліпшення продуктів, процесів, сервісу. Приростаючі інновації продовжують технічне поліпшення й розповсюджуються на додатки радикальних і системних інновацій. Наприклад, винахід вакуумної трубки вимагав поліпшень зі створення вакууму раніше, ніж вона стала компонентом телефону. Для поліпшення транзистора було вироблено тисячі інновацій, на базі яких було створено інтегральні схеми, великі й надвеликі інтегральні схеми.

Класифікація інновацій за глибиною змін, що вносяться, багато в чому доповнює розглянуту й дає змогу детальніше прослідкувати переходи від інновацій низького рівня до вищого. Цю класифікацію запропоновано чехословацьким економістом Ф. Валентою[1].