Сторінка
2

Андрій Шептицький – життя і діяльність

В умовах польськ. окупації Галичини постійно залишався оборонцем укр. населення. Засуджуючи насильницьку полонізацію краю, дискримінацію укр. шкільництва, антиукр. нац. політику, репре­сивні акції уряду в Галичині та Волині в 1930, Ш. намагався консолідувати політ, сили укр. суспіль­ства. Ш. неодноразово звертався до керівників Польськ. держави, добиваючись припинення «Па­цифікації». 1933 митрополит разом з ін. єпис­копами підготував (видав) послання, в якому за­суджувався штучний голод, організований більшо­виками в Україні. Важливе місце в діяльності митрополита у ці роки займав захист прав пра­вославного населення Волині, Холмщини, Підляшшя та Посяння. 1938 склав листа, в якому було заявлено протест проти переслідувань православ­них віруючих на цих землях. Після звернення Ш. та ін. церк. діячів до папи рим. Пія XI польськ. вла­да припинила нищення православних церков. У бе­резні 1939 митрополит вітав проголошення неза­лежності Карпатської Україна.

Після приходу більшовицьких військ у Зах. Ук­раїну в умовах переслідування УГКЦ (закривалися духовні навч. заклади, монастирі, церк. видання тощо), незважаючи на слабке здоров'я і похилий вік, Ш. намагався відстоювати права церкви і вірних перед новою владою. У своїх зверненнях до молоді, батьків, ченців Ш. закликав до цілеспрямованої праці, вірності ідеалам церкви. Передбачаючи на­ростання репресій проти церкви, митрополит тає­мно 1939 висвятив на єпископа свого наступ­ника - ректора Львів, духовної семінарії о. Й. Сліпо­го. У жовтні 1939 Ш. призначив екзархів для вірних візант. обряду, що проживали на тер. Радянського Союзу: єп. М. Чарнецького для Волині та Полісся, о. К. Шептицького для Росії та Сибіру та ін.

На поч. рад.-нім. війни 1941-45 митрополит Ан­дрей вітав відновлення укр. державності і створен­ня уряду Української держави - Українського дер­жавного правління на чолі з Я. Стецьком (лист Ш. від 1941). 1941 Ш. очолив Українську На­ціональну Раду, а 1944 - Всеукр. Нац. Раду. Митрополит негативно ставився до нім. окупацій­ного режиму.

Засуджуючи переслідування євреїв, звернувся з протестом щодо нищення єврейського населення у Галичині до рейхсканцлера Г. Гіммлера. За згодою Ш. значна кількість євреїв переховувалась у греко-католицьких монастирях і навіть у митрополичій резиденції. 1942 було видано пастирський лист митрополита «Не убий», в якому містилися заклики до примирення політ, сил укр. суспільства, засуджувалися політ, вбивства і містилися засте­реження про відлучення від церкви організаторів і виконавців подібних злочинів. Під час Другої світо­вої війни Ш. ставив питання про об'єднання всіх християн України навколо Київ, патріархату у єдності з Рим. престолом, але не знайшов розумін­ня з боку окремих ієрархів церкви та укр. інтелі­генції. Помер митрополит 1944. Похований у крипні собору Св. Юра у Львові.

Література.

1. Грай Г.С.