Сторінка
2

Психологія "другої та першої статі". Моє буття у зв'язку з буттям іншого. С. де Бовуар (1908 —1986)

Бовуар наголошує переважно на тому, що у сполученні статей жінка, як стать слабка, терпить поразку (незважаючи на відповідні тлумачення феміністичного характеру). З погляду екзистенціальної філософії поразка завжди виступає обопільною, адже люди у взаєминах мають поступитися своєю індивідуальністю. Саме риси людини як такої, що піднімається над обмеженістю статі, зберігають людську гідність, і саме з позиції збереженої гідності люди різної статі мають вступати в договірно-правові та природно-статеві відносини. Особистість як самозавершена людина та людська стать, яка все ж визначає особистісні риси, мають бути поєднані.

Резюмуючи свої думки, Бовуар зауважує, що у зіткненні обох статей в обмін на свободу жінки дарують фальшиві скарби так званої жіночості. Кожна стать — це кін, на якому розігрується драма плоті й духу, скінченності й трансцендентності. І на чоловіків, і на жінок чатує смерть, і вони над усе потребують одне одного. Свобода цілюща і для чоловіків, і для жінок, і якщо вони скористаються з неї належно, то більше не буде підстав сперечатися щодо якихось привілеїв, і між ними виникнуть братерські сто­сунки.

Ні, між двома статями є зв'язок, який реалізує істинну безконечність, стверджує безсмертя. Існує "вічно жіноче", як існує й "вічно чоловіче", хоч Бовуар трохи глузливо використовує ці поняття. Але саме у взаємному тяжінні чоловіка і жінки реалізується вічність — і не просто у породженні потомства, а у почутті вічності, коли чоловік і жінка йдуть взаємно на­зустріч, залишаючись самими собою, і в акті любові переживають вічність. Вона не десь у потойбічному майбутньому, а існує вже тепер і долає уяв­лення про неминуче знищення. В іманентності любовного поривання вияв­ляється трансцендентність людського буття, в якій реально здійснюється його справжня вічність.

І раптом несподіване визнання Бовуар: залежність, нижче становище в суспільстві, знедоленість надають жінці неповторної окремішності, ство­рюють неповторний жіночий характер, і цього ніхто не може заперечувати.

А ось чудове резюме: суперечності між плоттю і духом, минулим і вічним, запамороченням іманентності і покликом трансцендентності, пов­ною втіхою і повним забуттям ніколи не зникнуть; у сексуальних стосунках завжди матеріалізуватимуться напруження, страждання, радість, поразки і тріумф. Визнаючи одне одного суб'єктом, кожен залишиться для іншого іншим; рівність стосунків не знає тих див, які виникають через поділ люд­ства на дві статі: бажання, володіння, кохання, мрій, прагнень.

Тут пригадуються безсмертні рядки шекспірівської п'єси "Упокорення непокірливої", де кожній статі надано певної ролі, і в їхній грі-взаємодії постає чудова гармонія, що значно вище будь-яких філософських, етичних, психологічних, соціокультурних дефініцій. Із цих рядків слід починати новий цикл міркувань, сповнених істини психології. Катаріна дає настанови своїм подругам, інтуїтивно вирішуючи велику проблему подружнього життя:

Не для того ли так нежны мы и слабы, Неприспособлены к невзгодам жизни, Чтоб с нашим телом мысли и деянья Сливались в гармоничном сочетанье .

Чужую роль играть мы не должны. Умерьте гнев! Что толку в спеси вздорной? К ногам мужей склонитесь вы покорно; И пусть супруг мой скажет только слово, Свой долг пред ним я выполнить готова.

Література.

1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.

2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.

3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.

4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.

5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.

6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.

7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.

8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.

9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.

10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.

11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.

12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.

13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.