Сторінка
2

Факторний аналіз будови тіла у зв'язку з психічними особливостями людини. Дж.Таннер

Свої міркування про конституційні характеристики людини Таннер за­вершує дослідженням теми "Будова тіла і поведінка людини". Коефіцієнт інтелекту залишається відносно стабільним, але він дуже мало корелює з будовою тіла. Проте темперамент уже виявляє таку кореляцію. Це сто­сується і властивостей особистості, що виражаються в її поведінці.

Таннер піддав критиці класифікацію Шелдона та її підстави, висуваючи вимоги досліджувати генетичну основу компонентів темпераменту. Тан­нер пропонує будувати дослідження так, щоб психолог і спеціаліст із соматотипів працювали окремо, причому психолог має користуватися лише за­писами бесід з піддослідним і не мати уявлення про характер будови його тіла. Дотримання цієї вимоги дає можливість далі підтвердити правильність гіпотези щодо наявності у людини того або іншого темпераменту, узгодже­ного з певною будовою тіла.

Таннер викладає дві теорії походження зв'язку між будовою тіла і тем­пераментом. Одна теорія пояснює це дією клейотропних, або тісно зчеп­лених, генів, друга — впливом середовища на ранніх етапах розвитку людини. Згідно з першою теорією, гени контролюють як будову тіла, так і розвиток людини та ендокринної системи, які визначають темперамент. Інша теорія вказує на існування окремих генів для кожної ознаки, які. проте, тісно пов'язані між собою. За другим підходом, дитина, що має досить чітко визначену мезоморфію, дізнається, що вона сильніша за інших і може їх перемогти. Так формуються підстави, щоб ця дитина звикла виділятися се­ред своїх однолітків. Таннер вважає за можливе сполучити ці дві теорії, висуваючи думку про те, що генетичні засади можуть реалізуватися лише за наявності відповідних умов.

Згідно зі своїм темпераментом (характером) люди обирають свій життєвий шлях та способи реагування на світ, коли надається перевага тим або іншим цінностям. Таннер, досліджуючи різні професіональні гру­пи, дійшов висновку, що люди, які зайняті дослідницькою роботою, незалежно від їхньої заробітної платні (маються на увазі можливості харчувати­ся), більш високі й худі, ніж ті, що працюють на виробництві. Водій – “далекобійник" і пілот відрізняються від інших більш високим мезоморф­ним компонентом. Мабуть, не слід посміхатися, почувши від Таннера, що студенти Гарвардського університету, які вивчають природничі і соціальні науки, характеризуються здебільшого атлетичною будовою тіла порівняно з майбутніми мистецтвознавцями та філософами; для майбутніх інженерів, медиків і стоматологів характерною є більш виражена мезоморфія, але менше виражена ектоморфія, ніж для фізиків і хіміків. Різні види діяльності вимагають і сили, і ризику, і рішучості, але мета, заради якої реалізується така енергія, має бути різною стосовно того або іншого випадку. Таннер зауважує, що енергія і сила індивідів соматотонічного типу — така ж урод­жена ознака, як і інстинкт. Соматотонія може бути такою ж інстинктивною, як і сексуальна активність, але такою, що більше піддається впливу куль­тури.

За всієї наукової дотепності Таннера він, утім, не звертає уваги на те, що, зокрема, фахівці природничих або гуманітарних наук мають серйозні розходження у своїх світоглядних установках. Філософи гедонічного напря­му, зокрема Лаліетрї, завжди на своїх портретах (див.: К.Лафатер. ''Фізіогномічні фрагменти") мають більше пікнічних рис, ніж філософи суто ідеалістичного спрямування. Справа не тільки в заняттях тією або ж іншою дисципліною, зокрема філософією або архітектурою, а в тому, яку світоглядну або фахову установку сповідують ті чи інші творці. Філософи, як і архітектори та живописці, дотримуються зовсім протилежних спряму­вань: архітектура або протиставляється природі, або ж підкреслює її са­мостійність, філософ як оптиміст чи песиміст тощо.

В цілому Таннер, порівняно з Шелдоном, більш помірковано говорить про кореляцію між тілесною конституцією і психічними рисами людини. Питання про таку кореляцію він у цілому залишає відкритим і ставиться до нього дуже обережно. Адже спостереження за друзями і близькими людьми можуть віддаляти від об'єктивної позиції. Проте, зауважує Таннер, повсякденний досвід примушує нас повірити в існування того загального зв'язку між будовою тіла і психологічною поведінкою людини, який було встанов­лено Кречмером і Шелдоном.

Таннер підкреслює, що у свідомості панують стереотипи сприймання людини, які тонуть у минулому історії. Він цілком резонно зауважує: "Важко уявити собі, щоб Лорен і Гарді, зберігаючи свій минулий образ, помінялися б характерами, так само, як не можна уявити Фальстафа Мефістофелем, а Скруджа Піквіком. Ми не можемо уявити собі Христа схожим на Будду. Очевидно, наше мислення несе стереотипний образ, що пов'язує воєдино будову тіла і поведінку. Цей стереотип сформувався у Се­редні віки або ще раніше і з того часу істотно не змінився. Можливо, це ли­ше плід колективної фантазії, і все-таки більш вірогідно шукати його витоки на твердому ґрунті біології людини".

Література.

1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.

2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.

3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.

4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.

5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.

6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.

7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.

8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.

9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.

10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.

11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.

12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.