Сторінка
5

Бюджетування капіталу. Визначення вартості капіталу

Вилучення поправки на інфляцію з вартості капіталу

У цьому розділі розраховувалася поточна ринкова вартість різ­них джерел капіталу: позики, привілейовані акції, прості акції та ін. Величини цих вартостей включали в себе інфляцію (брутто-підхід). Під «брутто-інфляцією» ми розуміємо, що по­стачальники коштів збільшують реальну дохідність, якої вони очікують, на величину, яка враховує середній очікуваний рівень інфляції за період, протягом якого позичальником використовуються кошти. Наприклад, припустимо, що позика з фіксованою процентною ставкою видається на 5 років з реальною процентною ставкою 4 % річних. Кредитор очікує, що, середньо­річне значення інфляції за цей період становитиме 7 %. Отже, номінальна процентна ставка, яку кредитор буде виставляти на позику, становитиме:

(1,04) ´ (1,07) – 1 = (1,113 – 1) 100 % = 11,3 %.

Формула для конвертації реальної процентної ставки в номінальну з урахуванням інфляції має такий вигляд:

i = (1 + r)(1 + f) – 1,

де i — номінальна ставка за брутто-інфляції;

r — дійсна процентна ставка;

f — очікуваний рівень інфляції на період дії позики.

Усі наведені раніше розрахунки дають значення процентних ставок за умови брутто-інфляції. Для того щоб розрахувати вартість капіталу за умови нетто-інфляції, можна використати таку формулу:

Якщо вартість капіталу за умови брутто-інфляції має за розрахунками становити 15 %, а очікуваний рівень інфляції за даний період — 9 %, тоді вартість за умови нетто-інфляції або реальна вартість становитиме:

Варто зазначити, що просте зменшення на величину очікуваної інфляції вартості капіталу (брутто-інфляційної) не дає точного значення реальної ставки, хоча результат рідко буде відрізнятися більш як на 1 %.

Оцінка очікуваної інфляції на майбутній період

Попередні розрахунки, як видно, вимагають від аналітика визначитися з очікуваним рівнем інфляції на майбутній період. Насправді очікувані оцінки не є абсолютно точними. Аналітику необхідно лише оцінити очікування ринку у формі середнього зна­чення інфляції на майбутній період. Наприклад, у Великобританії є такі державні облігації, дохідність яких залежить від інфляції в майбутньому. Їхня поточна цінність прирівнюється до облігацій захищених від інфляції й дає хорошу оцінку очікувань ринку стосовно середнього значення показника інфляції на майбутнє. Альтернативним можна вважати метод, за якого розраховується серед­нє значення прогнозованих показників інфляції на певний період, отриманих від різних аналітичних агентств, що займаються передбаченнями.

Підхід «нетто-інфляція»

Тепер всі можливості розрахувати чисту теперішню вартість або надходження від проекту за умови нетто-інфляції. Грошові потоки наводяться в гривнях на відповідний рік. Зазвичай використовуються суми, які розраховані на початку проекту. Ставка дисконтування, яка використана для цих нетто грошових потоків вважається рівною вартості капіталу компанії за умови нетто-інфляції. Приклад розрахунку наведено в табл. 5.2.

Слід зауважити, що оцінки дисконтованих грошових потоків, які використовують один і той самий показник інфляції, дають однаковий результат у випадку, коли і грошові потоки, і ставки дисконтування виражають або через нетто-, або через брутто-інфляцію.

Таблиця 5.2

ОЦІНКА ДИСКОНТОВАНИХ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ

Підхід «брутто-інфляція»

Альтернативний підхід до врахування інфляції за оцінки проек­тів полягає в розгляді грошових потоків за умови брутто-інфля­ції. Оскільки ринкова ціна капіталу вже враховує поправку на очікувану в майбутньому інфляцію, немає сенсу перераховувати цю цифру. Узгодження розрахованих грошових потоків з майбутньою інфляцією піднімає важливе питання стосовно того, чи мають майбутні грошові потоки коригуватися за якимось одним індексом інфляції, чи за серією індексів, які представлятимуть величину очікуваної інфляції на кожному з часових проміжків, що становлять грошовий потік. Обліковці можуть зазначити, що ця проблема є подібною до проблеми врахування інфляції в бухгалтерському обліку. Використання одного індексу представляє підхід, який ґрунтується на поточній купівельній спроможності; використання низки індексів — підхід, який ґрунтується на поточній обліковій вартості.