Сторінка
4

Бюджетування капіталу. Визначення вартості капіталу

Діапазон від 30 % до 60 % можна назвати «оптимальним діапазоном» гірингу. Фінансовий менеджер може вільно діяти в межах цього діапазону, суттєво не зачіпаючи вартість капіталу. Проблема полягає не в тому, щоб визначити співвідношення власного й залученого капіталу, а щоб уникнути неоптимальних співвідношень на кінцях діапазону значень по­казника гірингу. Емпіричну підтримку цього твердження наведено в табл. 5.1, яка показує значення балансового показника гірингу для низки англійських компаній у різних галузях промисловості. Варто зазначити, що кожна галузь не орієнтується на якийсь специфічний коефіцієнт гірингу. Значення коефіцієнта гірингу розпорошені на широкому проміжку в кожній галузі промисловості, хоча є ледь помітна тенденція концентрації навколо середньої величини (табл. 5.1)1. На основі цих даних можна зробити висновок, що на широкому діа­пазоні значень гірингу значення співвідношення боргу в струк­турі капіталу компанії справляє незначний вплив на вартість капіталу компанії.

1 Fox, R. B. (1977) «Corporate leverage — a study», M. Sc. dissertation, University of Bradford.

Приклад, який наводиться нижче, ілюструє більшість положень, що згадувалися до цього за оцінки вартості капіталу.

Акціонерне товариство станом на 31 грудня має акціонерний капітал у розмірі 2 млн звичайних акцій, кожна з яких за номінальної вартості 25 коп. має поточну ринкову вартість 95 коп. ex div. Акціонерне товариство виплачує дивіденди раз на рік. За останні 10 років вони стабільно зросли від 6 до 14 коп. Акціонерне товариство також випустило облігацій на 400 тис. грн із виплатою 10 % річних, що погашаються через 2 роки: їхня ринкова вартість становить 90 копійок ex interest. Податкові знижки на процентні платежі становитимуть у наступному році 50 %.

Вартість власного капіталу

Вартість власного капіталу оцінюється як величина очікуваного надходження дивідендів плюс очікувана норма приросту:

Кумулятивна ставка зростання дивідендів за останні 10 років становить:

(8,8 %).

Припускаючи, що тенденція збережеться, очікувана вартість власного капіталу становитиме

Ке = (приблизно 25 %).

Вартість облігаційної позики

Найпростіше в цьому випадку визначити суму отриманих процентів після оподаткування, яка становить:

Проте, це формула для позики, що не підлягає погашенню, і вона буде некоректною в нашому випадку, коли погашення має відбутися вже через два роки. Потрібно визначити внутрішню норму дохідності для грошових потоків, які ця позика продукує. На кожні сто гривень позичкового капіталу маємо такі грошові потоки:

Для властивих позиці грошових потоків внутрішня норма дохідності становить 12 %.

Середньозважена вартість капіталу становить:

де вартість власного акціонерного капіталу становить:

Ve = 2 000 000 ´ 0,95 = 1 900 000 (грн),

а вартість облігаційної позики

Vd = 400 000 ´ 0,9 = 360 000 (грн).

Тоді

WACC = 22,9 %.

Вартість капіталу й інфляція

У попередніх міркуваннях припускалося, що рівень інфляції протягом періоду, що аналізується, становить нуль. Але значення річного показника інфляції, який дорівнює нулю, є надзвичайним явищем. За всю свою недовгу історію економіка України ще не мала такого показника і, з огляду на тенденції розвитку світової економіки, навряд чи колись матиме навіть за умови реалізації позитивного сценарію розвитку. Існує два способи включення інфляції в розрахунок вартості капіталу. У першому випадку мож­на вилучити вплив інфляції як з вартості капіталу, так і з очікуваних грошових потоків; у цих умовах чиста теперішня вартість і дохід розраховуються на основі нетто-підходу до інфляції. Альтернативний варіант полягає в тому, щоб представити, вартість капіталу, і грошові потоки з урахуванням інфляції (брутто-під­хід). Загально прийнятим серед фінансових аналітиків є твердження стосовно того, що брутто-підхід кращий. Варто зазначити, що вартість капіталу й грошові потоки повинні разом розраховуватись або з нетто-, або з брутто-інфляцією. Звичайною помилкою в інвестиційних розрахунках буває те, що один фактор, скажімо вартість капіталу, розраховується з брутто-інфля­цією, а інший — грошовий потік — з нетто-інфляцією. Вочевидь, це неправильно.