Сторінка
3

Бюджетування капіталу. Визначення вартості капіталу

,

де Ke — ринкова норма дохідності за зовнішнього фінансування капіталу;

d — сума дивідендів, очікувана до виплати в першому році;

p — емісійна ціна акції;

e — витрати на емісію акції;

g — очікуване зростання дивідендів.

Метод оцінки капітальних активів (МОКА). Вартість акціонерного (власного) капіталу визначається очікуваною інвестором нормою дохідності. Якщо інвестор її отримує, цінність простих акцій залишається незмінною на фондовому ринку. Якщо вона менша, акції будуть падати в ціні. І навпаки. Саме тому очікувана дохідність на акцію є основним моментом під час розрахунку вартості власного капіталу. МОКА забезпечує альтернативний під­хід розрахунку доходу, очікуваного, на ринку від даної акції. Цей підхід розділяє дохід на акцію на дві частини. Перша являє собою поточний дохід за інвестицією близькою до безризикової. Друга частина — це надлишковий дохід у вигляді премії за ризик, який стосується саме цієї конкретної акції:

E = R + (S – R) b,

де Е — очікувана дохідність акції;

R — поточна дохідність за безризиковими інвестиціями;

S — поточна дохідність за акціями з середнім рівнем ризику;

b — бета акції.

Коефіцієнт b — відносна ризикованість окремої акції. Наприклад, якщо відносно безризикові державні цінні папери забезпечують дохідність 10 % (нетто оподаткування), а цінні папери із середнім рівнем ризику приносять 18 %, очікувана до­хідність за трьома видами акцій з наведеними нижче показниками В дорівнюватиме:

З цих розрахунків видно, що власник акцій підприємства, яке виробляє комп’ютери, очікує суму надходжень від акцій значно більшу, ніж та, що розглядається. Вартість акціонерного капіталу підприємства В є високою, тому що характерний економічний проект відповідає дуже високій очікуваній нормі прибутковості. Який би метод не використовувався — модель зростання чи МОКА, — остаточні цифри дають значення вартості акціонерної складової капіталу для розрахунку його середньозваженої вартос­ті. Проте підхід з використанням МОКА передбачає поправку на ризик у розрахунку вартості капіталу, а модель зростання такої можливості не забезпечує.

Амортизація. Під час вивчення звітів про рух грошових потоків, які більшість компаній включає до своїх річних звітів, можна визначити, що амортизація — одне з основних джерел коштів. Проте вона не була включена до наведеного раніше розрахунку середньої вартості капіталу. Причина такої очевидної непослідовності полягає в тому, що якщо підприємство фінансується оптимально, вартість амортизаційних фондів буде наближено дорів­нювати існуючій середній вартості капіталу. Вартість амортизації є такою самою, як і середня вартість капіталу, оскільки припускається, що фонд амортизації нараховується з кожного джерела коштів пропорційно до їх оптимального поєднання (оптимального структурного співвідношення). А якщо не так, то це руйнує оптимальну структуру. Якщо кошти не було інвестовано, то повертати їх кредиторам слід пропорційно до існуючої структури, бо в іншому разі оптимальна структура коштів (фондів) зруйнується. Вартість амортизаційних фондів є такою самою, як і середньозважена вартість коштів, які формують пул.

Гіринг і вартість капіталу

Раніше в такому розділі наводився метод розрахунку вартості індивідуальних джерел капіталу, таких як новий акціонерний капітал та позика.

Основне припущення, яке стоїть за цими розрахунками, полягає в тому, що співвідношення «борг — власний капітал», як перед, так і після залучення коштів, є помірковано оптимальним. Під терміном « помірковано-оптимальний» мається на увазі, що зміна в співвідношенні «борг — власний капітал» сама по собі не приведе до значної зміни показника середньозваженої вартості капіталу. Якщо зміна співвідношення «борг — власний капітал» впливає на середньозважену вартість капіталу, вартість кожного джерела коштів не може розраховуватися незалежно. Наприклад, збільшення заборгованості може привести до зростання вартості існуючого власного капіталу. Дослідження стосовно впливу гірингу на вартість власного капіталу показує, що на широкому проміжку значень гірингу питома вага боргу справляє відносно невеликий вплив на вартість капіталу.

Рис. 5.1. Вплив гірингу на вартість капіталу

Як показано на рис. 5.1, графік лінії вартості капіталу має фор­му блюдця відносно гірингу. До тих пір, поки значення показника гірингу підприємства знаходиться в межах плоскої частини блюдця й новий коефіцієнт гірингу теж перебуває в цих межах, наведені вище розрахунки є дійсними. Але якщо коефіцієнт гірингу до або після залучення коштів знаходиться поза межами плоскої частини блюдця, зміна гірингу може суттєво вплинути на середньозважену вартість коштів, і на цей факт необхідно зважати за розрахунку середньозваженої вартості капіталу після залучення нових коштів. Вплив гірингу на вартість капіталу можна продемонструвати на наведеному нижче прикладі.

Припустимо, що співвідношення «борг — власний капітал» незначно впливає на середню вартість капіталу, якщо борг становить від 30 % до 60 % загальних обсягів фінансування. Розрахунок середньої вартості капіталу для різних рівнів показника гірингу міг би виглядати так: