Сторінка
1
План.
1. Природно-заповідний фонд України, як об’єкт правової охорони.
2. Організаційно-правові заходи охорони природно-заповідного фонду України.
1. До природно-заповідного фонду належать:
а). природні території та об’єкти – природні та біосферні заповідники, національні природні і регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища;
б). штучно створені об’єкти – ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.
Правові основи по охороні і використання природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів та об’єктів визначає Закон України “Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992р., в якому знайшли закріплення форми власності на території та об’єкти природно-заповідного фонду України, дію його використання, права громадян із зазначених питань.
Природні заповідники які надані національним природним паркам, є власністю народу України. Регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні, зоологічні парки та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.
Відповідні об’єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватися в природоохоронних, науково-дослідних, освітньо-виховних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Режим територій та об’єктів природно-заповідного фонду – це сукупність науково обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій, об’єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.
На цих землях забороняється будь-яка діяльність, що негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об’єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Громадяни України мають такі права:
- брати участь в обговоренні проектів законодавчих актів з питань розвитку заповідної справи, формування природно-заповідного фонду;
- брати участь у розробці та реалізації заходів щодо їх охорони та ефективного використання, запобігання негативного впливу на них господарської діяльності;
- вносити пропозиції про включення до складу природно-заповідного фонду необхідних цінних природних територій та об’єктів;
- ознайомлюватися з територіями та об’єктами природно-заповідного фонду, здійснювати інші користування з додержанням встановлених вимог щодо заповідного режиму;
- брати участь у здійсненні громадського контролю за охороною заповідних територій та об’єктів, вносити пропозиції щодо притягнення до відповідальності винних у порушенні вимог охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
Природні заповідники – це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що збуваються в них розробок наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.
Основними завданнями заповідників є збереження природних компонентів та об’єктів на їх території, проведення нових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння в підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи.
На цих територіях забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню, порушує природний розвиток процесів та явищ, або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об’єкти.
Зокрема забороняється: будівництво споруд, шляхів сполучення, мережних та інших об’єктів. Транспорту і зв’язку, непов’язаних з діяльністю природних заповідників, розведення вогнищ, стоянка транспорту, прогін домашніх тварин, проліт літаків та вертольотів нижче 2000м над землею; геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, порушення ґрунтового покрову та гідрологічного режиму, застосування хімічних засобів, усі види лісо-лікарских й інших рослин, квітів, випасання худоби, виловлення звірів та птахів, порушення умов їх оселення тощо.
Біосферні заповідники – це природоохоронні науково-дослідні установи міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією атмосферних факторів.
Біосферні заповідники створюються на базі природних заповідників, національних природних парків включенням до їх складу території та об’єктів природно-заповідного фонду інших категорій та інших земель і належать до всесвітньої глобальної мережі і біосферних заповідників.
Відповідно для біосферних заповідників установлюється диференційований режим охорони та використання природних комплексів з функціональним зонуванням.
Завантажити реферат