Сторінка
2
Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення.
Перед ними стоять такі основні запитання: а). збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів;
б). створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об’єктів;
в). проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів;
г). Проведення екологічної освітньо-виховної роботи.
На території національних парків створюються зони: заповідна, регульована та стаціонарні рекреації, господарська зона. Зонування проводиться згідно з Положенням організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об’єктів, що затверджуються кабінетом Міністрів України.
Регіональні ландшафтні парки – це природоохоронні рекреаційні установи місцевого чи регіонального значення, що утворюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів забезпечення умов для організованого відпочинку населення.
На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань:
А). збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об’єктів;
Б). створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об’єктів;
В). сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.
Заказниками, як правило оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.
Пам’ятниками природи.
Вони мають природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою зберігання їх у природному стані.
Заповідниками урочищами оголошуються лісові, степові, болотисті та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне й естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані.
Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціальних умовах рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи.
На цих територіях забороняється будь-яка діяльність не пов’язана з виконанням накладених на них завдань.
У межах ботанічних садів можуть бути виділені зони:
- експозиційна – її відвідування дозволяється в порядку, що встановлюється адміністрацією ботанічного саду;
- наукова – до її складу входять колекції, експериментальні ділянки, тощо;
- заповідна –відвідування її забороняється, крім випадків коли це пов’язано з проведенням наукових спостережень;
- адміністративно-господарська.
Зонування території ботанічних садів проводиться згідно з положенням про ботанічний сад та проектом організації території ботанічного саду.
Дендрологічні парки – створюються з метою збереження і вивчення в спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання.
Зоологічні парки відкриваються з метою організації екологічної, освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни, та розробка наукових основ її розведення в неволі.
Парками-пам’ятниками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх та використання в естетичних, виховних, наукових природоохоронних та оздоровчих цілях.
Оголошення парками-пам’ятниками садово-паркового мистецтва проводиться з вилученням або без нього земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів в їх власників або користувачів.
В цих парках забезпечується проведення екскурсій та масовий відпочинок населення.
Відповідно до Закону України “Про природно-заповідний фонд України” підготовка і подання клопотання про створення чи оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду можуть здійснюватись органами Міністерства екології та природних ресурсів, науковими установами, природоохоронними громадськими об’єднаннями або іншими зацікавленими підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
До положення додаються документи, що підтверджують та доповнюють обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або об’єктів природо-заповідного фонду.
Відповідно положення розглядається в місячний строк, щодо території та об’єктів загальнодержавного значення – міністерством екології та природних ресурсів країни, щодо території та об’єктів місцевого значення органами цього міністерства на місцях.
Проекти створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду підлягають державній екологічній експертизі.
Рішення про створення та відведення земельних ділянок приймаються Президентом України.
Рішення про створення біологічних заповідників також приймається Президентом України після вирішення цього питання відповідно до міжнародних угод. Рішення про організацію чи оголошення території та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення їх охоронних зон приймається обласними, міськими (міст республіканського впорядкування) Радами народних депутатів.
Мережу створення нових об’єктів природно-заповідного фонду передбачає Закон України “Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки” від 21 вересня 2000р.
Також передбачається створити раціональні природні парки: Приазовський – площею 20 тис. га, Сиваський – 195 тис. га, Нижньодніпровський – 30 тис. га, біосферні заповідники: Західне Полісся – площею 40тис. га, Поліський – 30 тис. га, Кримський – 40 тис. га.
Збільшення площі земель з природними ландшафтами забезпечується шляхом:
Завантажити реферат