Сторінка
1

Основи фінансового права

Гроші є тим центром, навколо якого обертається економічна наука не тільки тому, що гроші чи мате­ріальне багатство розглядаються як основна мета людських зусиль, а й тому, що в реальному світі це єди­ний зручний засіб виміру людських

зусиль у повному обсязі.

Альфред Маршам

1. Відносини, які регулюються фінансовим правом

Як відомо, поділ суспільної праці стає підставою для появи товарного виробництва. Існування та діяльність держави в цих умовах, у свою чергу, викликають потребу в державних фінансах, під якими розуміють систему грошових відносин, що виникла разом з державою і нерозривно зв'язана з її існуванням і функціонуванням.

Фінанси держави безпосередньо зв'язані з функціонуванням коштів; вони мають грошовий характер і виступають у вигляді центра­лізованих і децентралізованих фондів. Централізовані фонди коштів надходять у розпорядження держави як суб'єкта влади. За їх рахунок фінансуються видатки держави, в тому числі утримання армії, освіти, охорони здоров'я, соціальний захист населення тощо. Децентралізова­ні фонди коштів утворюються у всіх галузях народного господарства підприємствами, організаціями, установами, які діють у цих галузях.

Діяльність держави щодо мобілізації, розподілу й витрачання цих фондів коштів має назву фінансової діяльності держави. Відносинам, що виникають у процесі фінансової діяльності, за допомогою відповідних правових норм надається правовий характер. Зазначимо, що всі фінан­сові відносини є грошовими, але не всі грошові відносини є фінансо­вими. Наприклад, відносини з приводу купівлі-продажу є цивільними. До фінансових же належать розподільні грошові відносини. Отже, фінансовими правовідносинами є врегульовані фінансово-правовими нор­мами суспільні відносини, які виникають у процесі фінансової діяльності.

Звідси можна визначити, що фінансове право є сукупністю правових норм, які регулюють відносини в галузі фінансової діяльності. Предметом фінансового права є відносини, що виникають при безпосередньому формуванні, розподілі її використанні централізованих і децентралізо­ваних фондів коштів, які є частиною національного доходу країни і необхідні для функціонування держави. Фінансове право регулює відносини в галузі бюджету, його доходів і видатків, податків, деяких аспектів страхування, банківського кредитування й розрахунків, фінансового контролю й грошового обігу.

2. Поняття державного бюджету. Закон України «Про бюджетну систему України»

Центральним інститутом фінансового права є бюджетне право, яке являє собою сукупність правових норм, що регулюють відносини в галузі бюджетної діяльності; встановлення бюджетної системи; розмежування доходів і видатків між загальнодержавним і місцевим бюджетом; укладення, розгляд і затвердження бюджетів, їх виконання; а також укладення, розгляд і затвердження звітів про виконання бюджету. Головним джерелом бюджетного права поряд з відповідними нормами Конституції України є Закон України «Про бюджетну систему України» від 5 грудня 1990 р. з наступними змінами й доповненнями. Цей закон складається із розділів, присвячених загальним положенням про бюджетну систему, доходам бюджету, видаткам бюджету, основам бюджетного процесу, загальним принци­пам складання, розгляду і їх затвердження проектів бюджетів, а також виконанню бюджетів.

За своїм змістом бюджет —це встановлений законом або рішеннями відповідних Рад план утворення й використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади Украї­ни, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими Радами. Бюджети різних рівнів становлять бюджетну систему України, до складу якої входять Державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної систе­ми України, є зведеним бюджетом України. Зведений бюджет України використовується для аналізу і визначення засад державного регулю­вання економічного й соціального розвитку України.

Регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів, їх виконання і контролю за їх виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджет­ної системи України, становлять бюджетний процес.

Серед окремих бюджетів особливої уваги заслуговує Державний бюджет України, який являє собою централізований фонд фінансових ресурсів держави, необхідний для матеріального забезпечення здійснюван­ня її функцій і завдань. Затверджується він Верховною Радою України у формі закону. Причому єдиним суб'єктом законодавчої ініціативи, що має право внести його до Верховної Ради України, є Кабінет Міністрів України. Державний бюджет складається із дохідної і видат­кової частин. У доходах Державного бюджету відображається податкова політика держави, а у видатках—пріоритетні напрями витрачання державних коштів.

3. Фінансова й касова дисципліна

Для правильного використання коштів велике значення має фінансовий контроль, під яким розуміють контроль за законністю та обґрунтованістю виконання фінансових операцій щодо визначення результатів господарської та управлінської діяльності, за створенням і використанням фондів фінансових ресурсів для економічного й со­ціального розвитку держави, тобто за додержанням фінансової дисцип­ліни. Фінансовий контроль здійснюють органи державної влади — Верховна Рада України, її комітети, Рахункова палата, Національний банк, державні податкові органи.

Для нормального функціонування грошового обігу в країні слід підгримувати касову дисципліну, яка полягає у виконанні підприємства­ми, організаціями, установами правил ведення касових операцій (прийняття та видача готівкових грошей, витрати грошей за їх цільо­вим призначенням, своєчасна здача готівки до банку тощо).

4. Поняття податкового права

Конституція України (ст. 67) установлює, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку й розмірах, встановлених законом.

Правовим засобом забезпечення виконання цього обов’язку висту­пає податкове право, яке є сукупністю правових норм, що регулюють податкові відносини між державою і платниками податків. Основою податкового законодавства є Закон України «Про систему оподаткуван­ня» від 25 червня 1991 р. з наступними змінами й доповненнями. Цей Закон містить у собі загальні положення щодо податків, перелік видів податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на терито­рії України, головні положення щодо їх сплати.