Сторінка
2
Центральним поняттям податкового права є поняття податку, під яким розуміють обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і до державних цільових фондів, що справляються в установленому законами України порядку, становить систему оподаткування.
Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). При цьому об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (роби, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно та інші об’єкти, визначені такими у законах України про оподаткування.
Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України. Місцеві ж податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються за загальним правилом сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України (див. таблицю).
Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) |
Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі) |
1) податок на додану вартість; 2) акцизний збір; 3) податок на прибуток підприємств; 4) податок на доходи фізичних осіб; 5) мито; 6) державне мито; 7) податок на нерухоме майно (нерухомість); 8) плата (податок) за землю; 9) рентні платежі; 10) податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; 11) податок на промисел; 12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 13) збір за спеціальне використання природних ресурсів; 14) збір за забруднення навколишнього природного середовища; 15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; 16) збір на обов'язкове соціальне страхування; 17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; 18) збір до Державного інноваційного фонду; 19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності. |
1) податок з реклами; 2) комунальний податок; 3) готельний збір; 4) збір за припаркування автотранспорту; 5) ринковий збір; 6) збір за видачу ордера на квартиру; 7) курортний збір; 8) збір за участь у бігах на іподромі; 9) збір за виграш на бігах на іподромі; 10) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; 11) збір за право використання місцевої символіки; 12) збір за право проведення кіно- і телезйомок; 13) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; 14) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; 15) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; 16) збір із власників собак. |
Зазначимо, що Конституцією України для забезпечення правильності й повноти сплати податків передбачено, що всі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан і доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом (ст. 67).
5. Банки, трасти та інші фінансові посередники
Одним із завдань фінансового права є регулювання грошового обігу в державі. Основним елементом системи, яка забезпечує цей обіг, є банки—установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій, передбачених законом. Правовою основою для діяльності банків став Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 р. з наступними змінами й доповненнями. Цей Закон визначив правові основи банків, порядок створення та основні принципи їх діяльності.
Банківська система України є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків різних видів і форм власності.
Національний банк України є центральним банком республіки, основна функція якого — забезпечення стабільності грошової одиниці України—визначена Конституцією України (ст. 99). Крім цього, Національний банк є єдиним емісійним центром країни, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Йому належить монопольне право на випуск грошей в обіг.
Інші реферати на тему «Правознавство»:
Черговість задоволення вимог кредиторів
Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин
Цивільні правовідносини
Організація адвокатури України
Законодавство України про господарські товариства. Поняття господарського товариства