Сторінка
1
1. Поняття і принципи юридичної відповідальності
Юридична відповідальність є різновидом соціальної відповідальності, яка проявляється в різних сферах суспільного життя і діяльності людей. Соціальна відповідальність виникає тоді, коли поведінка людини має суспільне значення і регулюється соціальними нормами. Регулювати поведінку людини можливо і необхідно тільки при умові відносної свободи людських дій, суть якої заключається в можливості людини вибирати свою лінію поведінки, самостійно визнавати неправильність своїх вчинків. Міра соціальної свободи людини визначається за допомогою соціальних норм. Вони виражають об`єктивно необхідні вимоги пред`явлені суспільством, державою, колективом до своїх членів, вести себе визначеним способом.
Необхідним елементом соціального регулювання контролю поведінки людей в суспільстві є соціальна відповідальність.
Сутність соціальної відповідальності полягає в обов`язку індивіда виконувати вимоги (політичні, юридичні, моральні), пред`явлені суспільством, державою, колективом. Соціальна відповідальність в її позитивному розумінні може бути нарушена свідомо-вольовим актом антисоціальної поведінки індивіда, в результаті чого наступає ретроспективна відповідальність.
Ретроспективна відповідальність-це відповідальність за минулу поведінку, яка порушила вимоги соціальних норм.
В залежності від виду соціальних норм чи сфери соціальної діяльності соціальна відповідальність поділяється на відповідальність політичну, юридичну, моральну, відповідальність перед суспільними організаціями
Юридична відповідальність традиційно вивчалася в правовій науці як відповідальність ретроспективна, пов’язана з минулою поведінкою. Специфіка її полягає в нерозривному зв`язку з протиправною поведінкою. Держава, видаючи норми права, визначає юридичну відповідальність суб`єктів права незалежно від їх волі і бажання. Через це відносно них юридична відповідальність набуває державно-примусового характеру. Державний примус – це специфічний вплив на поведінку людей, засноване на організованій силі держави. Такий примус в реальному житті може мати різні форми прояву, інколи взагалі не зв`язані з юридичною відповідальністю. Наприклад реквізиція, примусові міри виховного характеру, які застосовуються до неповнолітніх, примусове лікування безсумнівно є формами державного примусу, але не відносяться до юридичної відповідальності.
Юридичну відповідальність відрізняє не просто державний примус, а тільки державний примус до виконання норм права.
Державний примус для виконання норм права може виражатися в різних видах діяльності правоохоронних органів: в контролі за юридично значимою поведінкою суб`єктів права, в особливій діяльності компетентних органів по розслідуванню і встановленню фактів правопорушень, застосовуючи до правопорушників передбачених законом санкцій.
Характерною ознакою державного примусу по виконанню норм права є, те що сама ця діяльність строго регламентована законом має свої рамки.
Юридична відповідальність не зводиться до державного примусу, а лише проявляється в процесі його реалізації і виникає після встановлення факту правопорушення. Підвалиною виникнення юридичної відповідальності є факт здійснення правопорушення, до того ж особливого значення набуває наявність в діях особи складу правопорушення. Склад правопорушення являє собою фактично основу юридичної відповідальності, на відміну від правових підвалин, під якими розуміються норми права без яких юридична відповідальність неможлива.
Між правопорушенням і юридичною відповідальністю існує органічний взаємозв`язок: правопорушення завжди і зразу породжує юридичну відповідальність. В процесі розслідування і встановлення факту правопорушення між компетентними державними органами і правопорушником установлюється конкретне правовідношення, в рамках якого реалізується юридична відповідальність. Існування юридичної відповідальності в конкретному правовідношенні розкриває найбільш виразно правові підвалини державного примусу, який застосовується до правопорушника. Правопорушник з`являється не як об`єкт примусового впливу, а як суб`єкт правовідношення, правове становище якого характеризується не тільки обов`язковістю відповідати за здійснене, але й конкретно визначеним об`ємом прав. І все ж головним в правовому стані правопорушника є обов`язок, який виникає після правопорушення. Застосування санкції до правопорушника виражає реальний зміст і міру юридичної відповідальності за здійснене їм протиправної суспільно небезпечної дії.
Санкція – це несприятливі наслідки правопорушення, передбачені в відповідній нормі права і покладені на правопорушника компетентними державними органами. У всіх випадках, коли винна протиправна дія заподіює шкоду інтересам суспільства, інших індивідів, порушуючи їх суб`єктивні права і обов`язки, інтереси, які охороняються законом, санкція застосовується до правопорушника як специфічні засоби державно-правового примусу.
Застосування санкції компетентними державними органами зв`язане одночасно з суспільним осудом правопорушника. Негативна реакція на винну протиправну дію держави означає і суспільне осудження особи, яка причинила шкоду суспільним чи особистим інтересам.
Потрібно відмітити, що не всі санкції носять каральний характер і призводять до обмеження прав і покладання спеціальних обов`язків на правопорушника. Наприклад примусове виконання обов`язків, визнання договорів недійсними, здавалося б, не пов`язані з такими наслідками.
Юридична відповідальність, тісно пов`язана з санкцією правової норми, реалізується внаслідок акту застосування даної норми компетентним державним органом. Отже, юридична відповідальність постає як обов`язок, що виконується під примусом, який виникає в зв`язку з правопорушенням і реалізується в конкретному правовідношенні.
Юридична відповідальність в ретроспективному плані найбільш чітко відображає особливості права як своєрідного соціального регулятора громадських відносин в багатокласовому суспільстві.
Соціальна цінність юридичної відповідальності полягає не лише в попереджувальному і охоронному впливі, але й в тому, щоб викликати активні соціально корисні види правової поведінки. Саме такого роду поведінка свідчить про високу активність людини за доручену справу, за виконання покладених на нього обов`язків. Тому ефективність правового регулювання визначається розробкою мір перспективної юридичної відповідальності.
Склад правопорушень і санкції за їх здійснення визначає законодавець. Застосування санкцій за правопорушення – завдання правоохоронних органів.
Процес і порядок розслідування справ про правопорушення і застосовані за них санкції пов`язані з рядом складних проблем, що суттєво зачіпають інтереси осіб і суспільства
Завантажити реферат