Сторінка
2

Еволюція наукових поглядів стосовно поняття «державна безпека»

Цікава (хоча дискусійна) думка щодо тотожного сприйняття за сучасних умов понять «державна безпека» і «безпека держави», висловлена С. Гордієнком, який запропонував такі визначення: безпека держави — це спроможність системи суспільних відносин (у політичній, економічній, воєнній, науково-технічній та інших важливих сферах діяльності суспільства), що безпосередньо пов’язана із забезпеченням оптимального функціонування її інститутів (насамперед державної влади), забезпечити безпеку держави, особи і суспільства за конкретного балансу їхніх життєво важливих інтересів; державна безпека — форма (різновид) національної безпеки, що передбачає спроможність держави забезпечувати стабільне функціонування державних та суспільних інституцій, а також стан їхньої захищеності від потенційних і реальних загроз [3, 119].

Заслуговують на підтримку висновки науковців, зокрема, С. Володіна, А. Ніколаєва, А. Опальова та ін., про те, що поняття «безпека держави» і «державна безпека» не тотожні. Так, безпеку держави необхідно розглядати у поєднанні з такими поняттями, як безпека особи і безпека суспільства [10]. А.Ніколаєв з цього приводу зазначає, що державну, військову, економічну і суспільну безпеку можна розглядати як складові загального поняття «безпека країни (держави)» [11].

Висновки російського вченого С. Гончарова про те, що під безпекою країни (національною безпекою) розуміють захищеність якісного стану суспільних відносин, які забезпечують прогресивний розвиток суспільства за конкретних історичних і природних умов від небезпек, джерелом яких є внутрішні і зовнішні суперечності, також заслуговують на увагу. Саме такий підхід — вивчення суперечностей, що народжуються і зникають, — дає можливість, на думку вченого, своєчасно вносити зміни до законодавства залежно від появи чи припинення дії загроз. За такого підходу поняття «безпека країни (держави)» ототожнюється з поняттям «національна безпека». На нашу думку, це оптимально, бо знімає деякі теоретичні суперечності. У РФ взято за основу саме такий варіант — «безпека Російської Федерації» [12]. Враховуючи, що РФ є федеративною державою, у складі якої багато національних суб’єктів, вважаємо це цілком логічним. Водночас в Україні, інших країнах — членах СНД, ЄС і НАТО найпоширенішим є поняття «національна безпека».

У чинному законодавстві України дано таке визначення: «національна безпека — захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам» [13].

Аналізуючи співвідношення національної і державної безпеки, маємо зазначити, що, на відміну від Конституції та інших правових актів України, де використовують поняття «державна безпека» і «забезпечення державної безпеки», в наукових працях з 1990-х років перевага надається висвітленню аспектів, пов’язаних з національною безпекою.

За оцінкою А. Опальова, схожі процеси відбуваються і в РФ, що призводить до ускладнень не лише теоретичного, а й практичного характеру. Питання термінології перетворилося на питання політико-правового змісту. Якщо відмовитися від поняття «державна безпека» чи розглядати його в контексті національної безпеки, втрачає чіткість сфера діяльності спеціальних служб держави, виникає бажання наділити їх невластивими функціями. При цьому стає другорядною їх основна діяльність. Тому так важливо чітко визначити поняття «державна безпека», її місце в системі національної безпеки [14].

З огляду на наукові напрацювання російських вчених А. Опальов пропонує визначити «державну безпеку» як стан захищеності основ конституційного ладу, політичного, економічного, оборонного, науково-технічного та інформаційного потенціалу держави від зовнішніх і внутрішніх загроз, спричинених іноземними спецслужбами та організаціями, злочинними структурами, групами чи окремими особами. На думку вченого, у широкому розумінні державна безпека — це захищеність підвалин існування держави, тобто державна безпека є вищим зрізом національної безпеки. А тому її не можна зіставляти з іншими видами безпеки як рівнопорядкову. Державна безпека охоплює всі інші види безпеки, виокремлюючи в них свій об’єкт [14].

На наш погляд, такий підхід дає змогу системно розглядати поняття «державна безпека» і «забезпечення державної безпеки», зіставляти їх з іншими поняттями у сфері національної безпеки, і разом з поняттям «суспільна (громадська) безпека» (яке, на жаль, не відображено у Законі «Про основи національної безпеки України») сприяти теоретичному розв’язанню проблеми співвідношення національної і державної безпеки та їхньому забезпеченню.

Зважаючи на розглянуті чинники та динаміку наукових поглядів, для подальшого обговорення пропонуємо таке визначення: державна безпека — захищеність державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного та оборонного потенціалу України від зовнішніх і внутрішніх загроз, розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на життєво важливі інтереси України.

При цьому необхідно виходити з того, що державна безпека не зорієнтована на певну сферу суспільних відносин, і завдання щодо забезпечення державної безпеки мають реалізовуватися в усіх без винятку сферах національної безпеки України (у разі появи загроз життєво важливим інтересам України у зазначених сферах).

Не претендуючи на остаточне визначення поняття «державна безпека», вважаємо, що пропонований варіант можна взяти за основу для подальшого наукового опрацювання, за результатами якого, на наш погляд, понятійний апарат у сфері державної безпеки має бути закріплено юридично.

Враховуючи, що, згідно з положеннями Конституції та чинного законодавства України, забезпечення державної безпеки покладено на Службу безпеки України, вважаємо, що поняття «державна безпека» і «забезпечення державної безпеки» мають бути визначені у новій редакції Закону «Про Службу безпеки України». Це також відповідатиме рекомендаціям Парламентської асамблеї Ради Європи [15] у частині, що стосується належного законодавчого регулювання завдань, функцій та діяльності служб внутрішньої безпеки.

Джерела

1. Труды Высшей школы КГБ СССР. — 1975. — № 9. — С.14, 21; Труды Высшей школы КГБ СССР. — 1984. — № 32. — С.7 — 9.

2. Diccionario Nasional o Gran Diccionario Clasiko de la Lengua Espanola. Madrid, 1975. — Р. 1553.

3. Гордієнко С. Г. Сутність та зміст поняття «державна безпека» // Стратегічна панорама. — 2003. — № 2.

4. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під загальною редакцією М. О. Потебенька, В. Г. Гончаренка. Ч. 2. — К.: «Форум», 2001. — С.16.

5. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. — 2-ге вид., перероблене та доповнене / Відп. редактор Яценко С. С. — К.: «А.С.К.», 2003. — С.111.