Сторінка
3
У 1972 році на конференції в Лівані оформилося ліве крило міжнародного тероризму. На конференції, у якій взяли участь члени багатьох терористичних організацій Європи і Третього світу, а також представники радянських і арабських спецслужб, головував Джордж Хаббаш. Він очолював ліве крило Народного Фронту Звільнення Палестини - однієї з найбільше нещадних організацій нашого часу. Він проповідував ідею, що убивство одного єврея в мирній обстановці більш ефективно, чим ліквідація сотні солдат у ході бою - це залучить більше уваги. Цілі Хаббаша збігалися з цілями ісламських фундаменталістів, поданих у міжнародному тероризмі рухом Хезб Аллах, хоча воно і належало до протилежного полюса політичного спектра.
Пізніше в 1982 році на Міжнародній конференції Світового Центру опору імперіалізму, сіонізму, расизму, реакції і фашизму було покладено початок сучасній системі державно підтримуваного тероризму. Посилення впливу радикальних шиїтських організацій почалося в Лівані в 1982 році, коли ізраїльська армія майже цілком знищила Організацію звільнення Палестини, що була до цього головною силою в системі міжнародного тероризму. У той час було потрібно знайти новий стимул, спроможний об'єднати мусульман Ближнього Сходу. І він був знайдений. Ісламський Джихад - це словосполучення коротко і точно характеризує ідеї і цілі більшості арабських збройних формувань, що згуртувалися під стягом Священної Війни. Ця сила одержала значну фінансову, технічну і фахову підтримку, спроможність серйозно впливати на світову політику. Незабаром після ізраїльського вторгнення в Ліван арабські формування об'єдналися навколо Ірану і Сирії для досягнення своїх міжнародних цілей. Фінансова підтримка, можливість проводити навчання, надійні бази послужили заставою успіхів терористів. За декілька років до розгрому арабів у Лівані, незабаром після Іранської революції, релігійний лідер ліванських шиїтів Шейх Фадлаллах відвідав Тегеран. Тут його переконали сформувати з 500 своїх послідовників фундаменталістську терористичну організацію, що надалі одержала назву Хезб Аллах. З цього часу Хезб Аллах стає наріжним каменем системи міжнародного тероризму. Ця підтримувана Іраном організація використовує новітні методи розвідки і постачається багатьма арабськими країнами, що борються проти Заходу. Крім Хезб Аллах існує і безліч інших більш дрібних організацій із різноманітними назвами, і усі вони об'єднані одною ціллю - знищення Ізраїлю і протистояння західному впливу в арабському світі. Ця Священна Війна консолідує всіх арабських терористів. І це дійсно війна. Звернемо увагу на такі факти. Сірійські спецслужби використовують підтримувані ними терористичні організації як пішаки у своїй політичній грі. Природно Сирія заперечить існування будь-яких контактів із терористами. Арабські країни спроможні сьогодні експортувати тероризм за океан без будьяких істотних труднощів. Саме тому тероризм стає найбільше широко використовуваною формою ведення війни. Це дешево, відносно безпечно і безвідмовно. Це безпечно для країни, що підтримує терористів, тому що завжди є можливість заперечити всяку причетність до терористичних актів. Це дешево, оскільки масштаб проведених операцій звичайно невеликийі і немає необхідності утримувати велику армію. При веденні такої війни кров залишається тільки на руках фанатиків, а не держав. Необхідність зв'язувати кожну терористичну групу, кожного окремого терориста з державою, що за ними стоїть і зацікавлено в їхніх діях, стає головною причиною, що обумовлює потреба в утриманні сильних спецслужб. ІСЛАМСЬКИЙ ЗАКОН Ісламські фундаменталісти мають систему цінностей, що не припускає визнання держави Ізраїль на Ближньому Сході. Стати терористом легше, коли закони ісламу підтримують твої переконання. Підстави для уявлення, що поширилося, про те, що Ізраїль не має права на існування, можна відшукати в мусульманській правовій системі, що залишалася частиною ісламу протягом сторіч. Коли євреї і християни знаходилися під мусульманським пануванням, їх називали Dhimmi і розглядали як громадян другого сорту, що притеснялися у цивільних правах і привілеях. Євреї, особливо сіоністи, неварті існування, а держава, ними створене, тим більше. Якщо ти мусульманин і релігійні лідери благословляють тероризм проти Ізраїлю і США, тобі легше стати терористом. Коли релігія закликає скласти свою голову в ім'я Аллаха й обіцяє винагороду в майбутньому житті, участь у Священній Війні стає не просто обов'язком, а шляхетною ціллю. Саїд Ашмові, відставний єгипетський суддя, досліджував мусульманське право і прийшов до висновку, що Коран не дає підстав для переконань фундаменталістів. Він підтверджує: "войовнича доктрина це не віра, а політична ідеологія". Фундаменталісти думають, що Джихад - це релігійний обов'язок перетворювати в іслам зрадливих. На думку Ашмові, це не так: Джихад припускає обов'язок кожного прагнути до самоочищення від невіри, а на інших людей Коран учить дивитися як на рівних, незалежно від статі, релігії, мови або інших розходжень. Войовничі фундаменталісти проте постійно атакують людей, що сповідують іншу віру. Очевидно вони невірно сприймають власне релігійне вчення, тому що знаходяться під впливом політичної пропаганди. ЧОМУ ЛЮДИНА СТАЄ ТЕРОРИСТОМ? ПСИХОЛОГІЧНА МОТИВАЦІЯ Люди, що вступають у ряди терористів, - це вихідці з різних соціальних прошарків і життєвих сфер. Що рухає людиною, що стає членом терористичної організації? Чого вона цим домагається? Існує очевидно визначений набір особистісних рис, яким повинні володіти терористи. Є підстави думати, що ці риси багато в чому подібні з тими, що відрізняють прихильників релігійних культів. Серйозні зміни особистості, пов'язані з приналежністю людини до якого небудь культу і прийняттям його нормативної системи, описує Конвей (Conway, 1978). Подібні зміни німецькі вчені (Байєр Кетль і ін.) знаходять у солдатів і кваліфікують як стрибок. Різкі зміни, "стрибок", відбуваються і при вступі в терористичну організацію, оскільки людина відмовляється від приналежності до визначеної соціальної групи, пориває із суспільством і примушена вести підпільне існування (Conway, 1978). У терористичних організаціях звичайно великий відсоток агресивних параноїдів. Їхні члени схильні до екстерналізації, до покладання відповідальності за невдачі на обставини і пошуку зовнішніх чинників для пояснення власної неадекватності. Це цілком узгоджується з висновками монографії Эріка Хоффера "Правовірний", у якій показано, що для більшості релігійних культів характерний образ загального ворога, що можна обвинуватити у усіх внутрішніх проблемах релігійної організації. Таким ворогом може бути Сатана, уряд, інші конфесії (Hoffer, 1951). В.Волкам бачить тут неминучий феномен життя. Людина відчуває потребу прираховувати одних людей до своїх союзників, інших до ворогів, і ця потреба - результат зусиль по захисті почуття самоідентичності. Не дивовижно, що ісламські терористи підтримують бойовий дух бійців, указуючи на погрозу з боку "Породження Диявола" - Сполучених Штатsв. У цьому зв'язку Джон Мак розвиває поняття "егоїзму переслідувача жертви". Це поняття позначає відсутність співчуття переслідувача до своєї жертви, навіть якщо її страждання набагато перевищують той рівень страждань, який відчуває сам переслідувач або пов'язані з ним люди. У егоїзмі переслідувача, можливо, криється пояснення того, чому жахливі акти терористів можуть відбуватися настільки холоднокровно, навмисно і з розрахунком (Miller, 1988). При всьому розходженні терористичних угруповань усіх їх об'єднує сліпа відданість членів організації її задачам і ідеалам. Можна подумати, що ці цілі й ідеали мотивують людей до вступу в організацію. Але це виявляється зовсім не обов'язково. Цілі й ідеали служать раціональному поясненню приналежності до терористів. Справжня причина - сильна потреба у включенності, приналежності групі і посиленні почуття самоідентичності. Звичайно членами терористичних організацій стають вихідці з неповних сімей, люди, що по тим або іншим причинам відчували труднощів у рамках існуючих суспільних структур, загубили або взагалі не мали роботу. Почуття відчуженості, що виникають у подібних ситуаціях, змушує людину приєднатися до групи, що здається йому настільки ж антисоціальною, як і він самий. Загальною рисою терористів є, таким чином, сильна потреба у включенності в групу подібних людей, пов'язана з проблемами самоідентичності (Miller, 1988). Зрозуміло, що терористом не стають відразу. Перед тим, як стати терористом, людина проходить через апатію й інші форми соціальної дезадаптації. Спроба змоделювати процес становлення терориста здійснена Э.Шоу (Olson, 1988). Признаючи обмеження і хиби своєї моделі, автор проте чітко позначає 4 чинника, що призводять людини до тероризму. Такими чинниками є: 1. Рання соціалізація; 2. Нарцистичні порушення; 3. Конфліктні ситуації, особливо конфронтація з поліцією; 4. Особисті зв'язки з членами терористичних організацій (Olson, 1988). Шоу дійде висновку, що терористами стають вихідці з груп ризику, що із дитинства відчували проблеми із самооцінкою. Ідентифікація з терористичною групою забезпечує таким людям соціальну роль, хоча і негативну. Порвати з групою для терориста майже неможливо - це равносильно психологічному самогубству. Уявлення терориста можуть бути уподібнені уявленням деяких жінок, що підтримують невдалий шлюб із розуміння, що це краще, чим бути незаміжньої. Для терориста покинути організацію значить загубити самоідентичність. Терорист має настільки низьку самооцінку, що для нього відмовитися від наново знайденої самоідентифікації практично неможливо. Ці зовсім не авторитарні люди стають, таким чином, членами жорстко авторитарних груп. Включаючись у таку групу, вони знаходять захист від страху перед авторитаризмом. При цьому будь-який напад на групу сприймається ними як напад на себе особисто. Відповідно будь-яка акція ззовні значно збільшує групову згуртованість. Про цей необхідно пам'ятати, організуючи боротьбу з терористичними організаціями. У міру того як терорист переймається ідеологією своєї організації, він засвоює абсолютистську риторику. Світ для нього розпадається на своїх і ворогів, чорне і біле, правильних і неправильне - ніяких відтінків, неясності, сумнівів. Подібна логіка спонукає терористів до нанесення ударів по суспільству і ворогу, хто б їм ні вважався. Ворога визначають лідери організації. Вони намічають мішені, а також методи нападу, що варто використовувати. Аятолла Хомейні називав ворога і вказував, як із ним боротися, у щотижневих проповідях, що він відродив у 1979 році. Коли його перемінив Аятолла Хаменеі, у США сподівалися на зміни. Проте аналіз тих же п'ятничних проповідей показує, що ніяких змін в ідеології не відбулося. Експорт тероризму по усьому світі продовжується. (Taylor, Francis, 1989). Ісламські терористи уважно слухають проповіді іранського лідера, щоб знати, куди направити свої дії.
Завантажити реферат