Сторінка
2

Поняття підприємницької діяльності, її ознаки та принципи

Посадовими особами, на яких поширюється дія зазначеного Декрету, вважаються працівники, діяльність яких пов'язана зі здійсненням державно-владних повноважень, виконанням організаційних, розпорядчих, адміністративних і господарських функцій, прийняттям управлінських рішень. Збереження за цими особами лише права на отримання дивідендів (доходів) означає, що право на управління належним їм майном (це друга складова корпоративного права) зазначені в Декреті посадові особи на період зайняття вказаних посад можуть передавати довіреним особам відповідно до чинного законодавства.

Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не лише не можуть бути зареєстровані як підприємці, а й не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також обіймати в підприємницьких товариствах їх спілках (об'єднаннях) керівні посади та посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

Суб'єктом господарської діяльності є господарські організації, які на основі юридичне відокремленого майна в межах своєї господарської компетенції, зареєстровані як юридичні особи безпосередньо здійснюють господарську діяльність і використання її результатів; державні і недержавні органи, які здійснюють управління економікою(міністерства, державні комітети тощо); структурні підрозділи господарських організацій; фізичні особи, зареєстровані як підприємці.

Особливим суб'єктом господарських відносин є держава, від імені якої діють її органи.

До суб'єктів господарської діяльності слід віднести організації будь-яких організаційно-правових форм та форм власності. Суб'єкти господарської діяльності можна поділити на комерційні, мета яких одержати прибуток і некомерційні організації, діяльність яких не пов'язана з одержанням прибутку, або прибуток, одержуваний від такої діяльності, використовується для реалізації завдань, передбачених установчими документами даних організацій.

До перших слід віднести підприємства: приватні, колективні, державні, комунальні, господарські товариства, об'єднання підприємств, селянські (фермерські) господарства, страхові компанії, комерційні банки, а також інші комерційні організації, засновані на праві власності, повного господарського відання та оперативного управління.

Некомерційними організаціями визнаються установи, які фінансуються державою або іншим власником, товарні і фондові біржі, споживчі кооперативи, громадські, релігійні організації, політичні партії, благодійні та інші фонди.

Права та обов'язки суб'єктів господарювання.

Кожен з видів суб'єктів господарської діяльності має свої певні завдання. Підприємство здійснює виробничо-господарську діяльність, банк - кредитну, розрахункову та іншу діяльність, орган державної виконавчої влади - управлінську діяльність в економіці.

Завдання суб'єктів господарського права врегульовані в їхніх установчих документах.

Юридичним засобом досягнення завдань і цілей суб'єкта господарського права, визначених в статуті або в установчому договорі, виступають його права, захист яких гарантує держава. Права суб'єктів визначаються господарським законодавством.

Права суб'єктів можна класифікувати відповідно до їхнього змісту:

• засновницькі права - включають право на вільний вибір засновниками видів діяльності, право на вибір організаційно-правової форми, право на прийняття рішення про створення та припинення діяльності підприємства;

• права в галузі управління - самостійно визначати структуру підприємства, приймати і змінювати установчі документи, затверджувати положення про структурні підрозділи, формувати органи управління і контролювати їхню діяльність, призначати посадових осіб тощо;

• майнові права - мати на підставі певного речового права основні фонди, обігові кошти, інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства, вести господарську та комерційну діяльність, бути позивачем і відповідачем у судових органах, розпоряджатися майном, набувати на законних підставах майно.

Суб'єкти підприємницької діяльності.

Суб'єктами підприємницької діяльності4 (підприємцями) можуть бути:

• громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;

• юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність";

• об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції.

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, господарського суду, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

3. Обмеження в здійсненні підприємницької діяльності.

Суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці) мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Проте в деяких видах діяльності у зв'язку з підвищеними вимогами до безпеки робіт та необхідністю централізації функцій управління підприємництво застосовуватися не може. Перелік таких видів діяльності встановлює Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України.