Сторінка
2

Інноваційні можливості українських підприємств

Україна зможе перетворитися на високотехнічну державу з інноваційною моделлю економічного зростання за умови адекватності промисловості науково-технічним досягненням постіндустріального суспільства. Подолати суттєве відставання України від розвинених країн щодо продуктивності праці в усіх сферах народного господарства, оновити основні фонди, впровадити енерго- і матеріалозберігаючі технології можна тільки на основі промислових інновацій. Створення цілісного промислово-науково-технологічного комплексу сприятиме повному задоволенню внутрішніх потреб країни та експорту наукоємкої продукції.

З огляду на незначну частку інноваційної продукції у загальному обсязі української промислової продукції, яка не перевищує за останні роки 5%, варто зазначити, що лише 12% від загальної кількості зареєстрованих підприємств брали участь в інноваційній діяльності (якість і ефективність якої , звичайно, є досить проблематичними ), що робить малоймовірними наші шанси, ресурси й можливості сталого економічного зростання. Як свідчить досвід економічно розвинених країн, національна влада повинна запроваджувати механізми створення розгалуженої корпоративної структури, яка здійснюватиме всебічне стимулювання й підтримку наукових досліджень та розробок шляхом їхньої комерціалізації. З метою поєднання й інтеграції ресурсів великих підприємств і малого бізнесу для досягнення інноваційного розвитку економіки можна використовувати технологію франчайзингу , яка набула значного поширення в країнах Західної Європи і США у вигляді системи контрактних відносин великих і малих фірм . Запровадження цієї технології господарської інтеграції малого і великого бізнесу забезпечує суттєвий економічний ефект, особливо у галузі торгівлі і сфері послуг.

Одним із напрямів залучення малих і середніх підприємств до реалізації ризикових науково-технологічних проектів є створення й організація ефективної роботи спеціалізованих установ і організацій зі сприяння впровадженню нових технологій, оновленню асортименту продукції й запровадженню прогресивних методів господарювання суб'єктами підприємницької діяльності. Приклад ом таких установ є технопарки, які, відповідно до своїх завдань, здійснюють експертизу й відбір інноваційних пропозицій, науково-технічних проектів і програм, спрямованих на створення і запровадження нової техніки і наукоємних технологій, а також оцінку ризиковості інноваційних пропозицій і проектів, сприяють у проведенні науково-дослідних робіт та впровадженні їхніх результатів у виробництво.

Доцільно активізувати й підвищити ефективність венчурних підприємств, які можуть оперативно розв'язувати проблеми розробки і доведення більшості нововведень до стадії промислового зразка. Існують оцінки, за якими малі фірми виконують такі завдання приблизно в 4 рази швидше, ніж великі підприємства. Отже, нам необхідно запозичувати позитивний досвід розвинених країн світу, де національні уряди виділяють на розвиток венчурних підприємств значні обсяги державних субсидій . Ефективна державна програма сприяння розвитку малого дослідницького підприємництва в Україні дала б можливість суттєво розширити простір діяльності малих фірм і сприяла б зміцненню системи державного фінансування науково-технічного прогресу та пожвавленню ризикового фінансування на стадіях комерційного освоєння продукції, значно зменшуючи інвестиційний ризик вкладників.

З метою активізації інноваційної діяльності в Україні необхідно зосередити зусилля на створенні її розгалуженої законодавчої і нормативно-правової бази, яка забезпечувала б широкі можливості для юридичних і фізичних осіб здійснювати і підтримувати інноваційну діяльність незалежно від базових державних замовлень. При цьому, система організації інноваційної діяльності на українських підприємствах не повинна обмежуватися їх власними науково-дослідними і дослідно-конструкторськими роботами, а навпаки, - орієнтуватися на постійний зовнішній моніторинг і пошук інновацій у глобальному інформаційному просторі, на оцінку і придбання нових технологій, необхідних для їх інтенсивного розвитку.

Слід зазначити, що тільки визначення пріоритетних напрямів державної інноваційної політики та відповідних програм, не зважаючи на їх важливість, не здатні просунути державу на шляху інноваційного розвитку. Головне завдання державного регулювання інноваційної діяльності полягає в створенні та використанні механізмів їх реалізації. Цілком зрозуміло, що успішна реалізація інноваційних механізмів розвитку пов'язана з такими напрямами державного регулювання як: створення нормативно-законодавчої бази, податкової політики, тарифної та цінової політики, забезпечення приватизаційних процесів, створення ринкових умов конкуренції, залучення інвестицій, тощо.

Крім того, важливе значення має і інформаційне забезпечення інноваційної діяльності. Таке забезпечення повинно включати проведення заходів щодо інформування виробників про існуючі види технологій і устаткування, надання допомоги в адаптації новітніх технологій в виробництві, консультаційні та експертні послуги тощо. На нашу думку, провідну роль у вирішенні цих питань мають відігравати сучасні інформаційні засоби, в тому числі і мережа “Інтернет”. Вільний доступ до інформації про об'єкти інтелектуальної власності, можливості їх комерціалізації повинен стати тим інструментом, що призведе до активізації інноваційних процесів в Україні.

Одним із головних механізмів реалізації інноваційної політики держави є створення нормативно-правової бази . Як відомо, саме закони є важливим інструментарієм реалізації державної інноваційної політики.

На сьогоднішній день можна вважати що в створенні нормативно-правової бази та економічних механізмів регулювання інноваційної діяльності є значні зрушення.

На державному рівні має бути модернізована систем а прямої підтримки інноваційних процесів за допомогою механізмів податкової і грошово-кредитної політики. Необхідно забезпечувати стабільність національної валютно-фінансової системи, що впливає на якість бізнес-середовища, а, отже, і на інвестиційну привабливість країни; запровадження дієвого пільгового режиму здійснення інноваційної діяльності; зростання рівня капіталізації банківського сектора і, врешті-решт, – послідовно переходити від економіки споживання до економіки розвитку.

Використана література

1. Вакарина С.И. Инвестиции в Украине –К. : “Конкорд”,1996г.

2. Ковальчук Т. Инновационная деятельность в Украине. “Бизнес- информ”, №10, 1996г.

3. Панасюк Б. Деякі підходи до прогнозування науково-технологічної та інноваційної сфер. “Економіка Украйни”, №3, 1999г.

4. Тимощук Л. Винахідницька та ліцензіїнв інноваційна активність в економіці. “Економіст”, №3, 1999г.

5. Новицкий Н. Ориентиры инвестиционной и инновационной деятельности. “Економист”, №3 1999г.

6. “Інноваціїна діяльність, як фактор підвищення еффектівності вітчизняної економіки” Фінанси України, №6,1998.